Реферат: Кодифікаційні етапи процедури систематизації банківського законодавства України: пошук нових підходів

Найважливішою фазою систематизації банківського законодавства України є проведення кодифікації.

Політика кодифікації законодавства була закладена у Концепції судово-правової реформи, яка була схвалена Верховною Радою України на початку 1992 року. Ця концепція ґрунтувалася на вітчизняному досвіді. Тому у цій частині, пише В. Мамутов, наша правова політика аналогічна політиці більшості інших країн Європи і ніякої адаптації тут не потрібно. Навпаки, давно має місце відповідність. Тільки треба послідовно дотримуватися політики кодифікації.

Кодифікація створює можливість здійснення синтезуючого підходу, який сполучає відновлення зі збереженням коштовного матеріалу, заперечення із синтезом, забезпечує поєднання прихильності до власного досвіду з урахуванням досягнень світової цивілізації, особливо у сфері регулювання фінансово-економічних відносин. При цьому у порівнянні з політичними системами і державами право демонструє більш високий ступінь стабільності та спадкоємності [11; с. 6].

У процесі кодифікації укладач намагається об’єднати та систематизувати чинні норми, що виправдали себе, а також переробити їх зміст, викласти нормативні приписи внутрішньо узгодженими, щоб забезпечувалася максимальна повнота регулювання відповідної сфери відносин. Кодифікація спрямована на те, щоб критично переосмислити чинні норми, подолати протиріччя і неузгодженості між ними [10; с. 359-360].

У багатьох інших випадках процес кодифікації після прийняття Конституції України розглядається як процес доопрацювання, тобто відбувається не опрацювання, а саме доопрацювання багатьох проектів кодексів з точки зору їх приведення у відповідність до нових конституційних засад нашої правової системи [3; с. 12].

Саме такий процес спостерігався при доопрацюванні нових Цивільного та Кримінального кодексів України. Однак кодифікація банківського законодавства – це процес не доопрацювання, а процес новітньої розробки цілісного фінансового нормативно-правового акта, який би забезпечив пряме регулювання банківських відносин. Тому, з огляду на відсутність кодифікаційних дій у банківському законодавстві, ми не можемо визначити історію процесу кодифікації банківського законодавства, як це відбувається при дослідженні цього питання в інших галузях права, наприклад при розгляді аспектів кодифікації адміністративно-деліктного законодавства [8] і сформулювати на цій основі певні пропозиції. Тут потрібен інших шлях.

Процес створення Банківського кодексу України повинен відразу відповідати тим сучасним вимогам як теорії права, так і науки фінансового права, які висуваються до нього. При чому необхідно забезпечити якнайближчу відповідність між нормами Банківського кодексу України та фінансовими міжнародними стандартами. Тому цілком можна погодитися з твердженням І. Борщевського про те, що важливою передумовою ефективності цієї форми систематизації законодавства є рівень культури кодифікаційної діяльності учасників законотворчості. Така культура поєднує професійні правові знання, вміння, навички з політичними, етичними, соціологічними, економічними та іншими видами культури [3; с. 34].

Процес кодифікації є суб’єктивною стороною правотворчості, при здійсненні якого слід дотримуватися таких вимог законності:

1) визначення форми кодифікаційних актів, наукове обґрунтування матеріальних і юридичних підстав кодифікації;

2) використання комплексних нормативно-правових актів при проведенні галузевої і міжгалузевої кодифікації;

3) визначення кола правового матеріалу, що підлягає кодифікації і потребує ознайомлення з актами поточної правотворчості;

4) створення оптимальної структури нормативно-правового акту для вдалого системного розташування структурних елементів;

5) збереження, відбір усього найкращого з попереднього правового регулювання, сучасних правових систем і міжнародних договорів;

6) внесення змін і доповнень у нормативні акти, здійснення у процесі законопроектної роботи уніфікації законодавства, обліку та встановлення переліку актів, що втратили чинність [4; с. 72-73].

Підготовка проектів кодексів – це надзвичайно важлива і складна справа. І тут потрібно в основу основ ставити суспільні та загальнодержавні інтереси, а не галузеві чи інтереси якихось наукових шкіл, амбіції окремих учених або політиків [7; с. 11]. Кодифікація банківського законодавства повинна здійснюватися на засадах верховенства права і закону, повноти включення норм, спеціалізації тощо. Крім того, варто додати, що кодифікація в Україні неодмінно має проводитись на основі реального співвідношення національної ідеї і загальнолюдських цінностей [3; с. 69].

Під час здійснення кодифікації банківського законодавства, у першу чергу, мають бути в обов’язковому порядку враховані інтереси нашої держави та вітчизняної економіки, актуальні аспекти здійснення банківської діяльності в Україні, збережені права як громадянина України, так і іноземних громадян.

Основою кодифікації є Конституція України. Як зазначає Є. Євграфова, Конституція України, за винятком окремих перехідних положень (розділ ХІІІ), є засадничим правовим актом, відповідно до якого здійснюється формування системи національного законодавства та її структурних підрозділів [3; с. 85].

У цьому плані опрацювання та прийняття нових кодексів має втілювати прогресивний розвиток українського законодавства на основі прийнятої Конституції України [6; с. 13]. Тут, зокрема, необхідно взяти до уваги принципи верховенства Конституції України (ч. 2 ст. 8) та безпосередності її дії (ч. 3 ст. 8), а також засади банківської політики Української держави, закріплені у Конституції (наприклад, п. 5 ст. 85, п. 2 ст. 106, п. 1 ст. 116 Конституції України тощо).

Кодифікація банківського законодавства проводиться на основі двох консолідаційних актів, розглянутих у другому розділі дисертаційної роботи. Це значно спрощує кодифікаційний процес.

І власне тому, підготовчими етапами проведення кодифікації банківського законодавства є первинні форми систематизації:

1) проведення інкорпорації усього чинного законодавства, що регулює банківську діяльність, за суб’єктним критерієм;

2) проведення консолідації банківського законодавства, у результаті якої створюються консолідаційні акти.

Кодифікація банківського законодавства є результатом систематизації, її головна ціль. Тому робота над створенням Банківського кодексу України повинна бути деталізована та послідовна. Пропонується виділити такі кодифікаційні етапи:

І. Допарламентський етап кодифікації банківського законодавства:

1) уповноваження Комісії із систематизації банківського законодавства на здійснення кодифікаційних робіт;

2) подання пропозицій щодо структури Банківського кодексу України;

3) обговорення поданих пропозицій у відкритому режимі конференцій, симпозіумів тощо;

4) обговорення зауважень та нових пропозицій у тому ж режимі;

5) обговорення структурних елементів Банківського кодексу України;

--> ЧИТАТЬ ПОЛНОСТЬЮ <--