Реферат: Кодифікаційні етапи процедури систематизації банківського законодавства України: пошук нових підходів

7) передача проекту Банківського кодексу України на розгляд комітету Верховної Ради України з питань фінансів та банківської діяльності;

8) остаточне редагування тексту проекту Банківського кодексу України;

9) подання підготовленого проекту Банківського кодексу України на розгляд Верховної Ради України.

ІІ. Парламентський етап кодифікації банківського законодавства:

1) процедура розгляду проекту Банківського кодексу України як законопроекту;

2) прийняття проекту Банківського кодексу України шляхом голосування.

ІІІ. Післяпарламентський етап кодифікації банківського законодавства:

1) підписання Банківського кодексу України Президентом України;

2) опублікування Банківського кодексу України;

3) набрання чинності Банківським кодексом України

Розробка проекту Банківського кодексу України є складною і відповідальною роботою. Невдало підготовлений акт не тільки може загальмувати розвиток відповідних фінансових відносин, а й погано вписатися в існуючу правову систему, навіть зруйнувати її. Такий закон, не будучи стабільним, вимагає внесення до нього частих змін і доповнень, що підриває довіру до нього як з боку державних, так і недержавних структур, населення в цілому [15; с. 54].

При роботі над проектом Банківського кодексу України цей аспект набуває дуже актуального звучання. Адже, як пише Л. Рябініна, нескінчений струм змін і доповнень дуже негативно впливає на виконання практичними робітниками кредитних і фінансових установ та їх клієнтів цих безперервно змінюваних положень, що взагалі не поліпшує діяльності названих установ та їх взаємовідносин з клієнтами, не поліпшує також і створення прогресивних економічних відносин між кредитно-фінансовими установами та їх клієнтами [7; с. 34-35].

Робота над Банківським кодексом України:

1) дозволить проаналізувати усі нормативно-правові акти, які регулюють діяльність банківської системи України, при цьому буде досягнута їх взаємоузгодженість;

2) допоможе закріпити позитивні риси банківської системи, що сформувалися, та намітити шляхи її подальшої реструктуризації;

3) дозволить врегулювати ті інститути, які на сьогодні не розвинуті, але їх необхідність для економіки є очевидною;

4) визначить основні відносини як усередині самої банківської системи України, так і відносини з зовнішніми суб’єктами;

5) дозволить упорядкувати ієрархічну структуру нормативно-правових актів, які регулюють діяльність суб’єктів банківської системи;

6) збільшить стабільність банківського законодавства, частина норм підзаконних актів буде перенесена до Банківського кодексу України [8; с. 266-267].

Банківський кодекс України повинен бути розроблений на компетентній і кваліфікаційній основі. Серед основних вимог, яким повинні відповідати закони, у тому числі, проект Банківського кодексу України, можна назвати чіткість, доступність, системність, універсальність положень. Крім того, слід зазначити, що при розробці будь-якого нормативно-правового акта, до останнього висувається ряд змістовних та процедурних вимог. Не є винятком і проект Банківського кодексу України.

Серед змістовних вимог насамперед слід виділити такі: акт має бути зрозумілим (доступним), несуперечливим і повинен пропонувати повну регламентацію банківських відносин, не допускаючи існування прогалин.

Найважливішими процедурними вимогами є:

1) вимога про обов’язкове оприлюднення акту;

2) вимога, що забороняє зворотну силу акту;

3) вимога розумної стабільності права;

4) вимога послідовної правотворчості;

5) вимога надання достатнього часу для змін у системі правовідносин, викликаних прийняттям нового закону [14; с. 36].

Дотримання таких вимог призведе до того, що проект Банківського кодексу України можна буде назвати дійсно якісним.

Під якістю будь-якого закону, зазвичай, належить розуміють сукупність сутнісних характеристик і здатність закону реально задовольнити суспільні потреби та приватні інтереси [13; с. 3]. У першу чергу, на якості законів відображається політична нестабільність, що має місце в суспільстві, протистояння різних політичних сил, їх протилежні погляди на розв’язання кардинальних проблем ринкової економіки [1; с. 16].