Реферат: Кодифікаційні етапи процедури систематизації банківського законодавства України: пошук нових підходів

Проведення правової експертизи здійснює Міністерство юстиції України, яке готує висновки щодо відповідності проекту Банківського кодексу України Конституції України та законам України, основним положенням законодавства Європейського Союзу, вимогам нормопроектної техніки тощо. Фінансово-економічна експертиза проводиться Міністерством фінансів України, яке визначає методику проведення такої експертизи, за погодженням із Міністерством економіки України.

Передачею проекту Банківського кодексу України до Верховної Ради України не закінчується систематизаційна процедура. Її завершення наступає тоді, коли проект Банківського кодексу України набирає своєї чинності. Таким чином, кодифікація як форма систематизації переплітається з законотворчим процесом. І саме у цей момент відбувається заміна суб’єктного складу процедури кодифікації – суб’єкт законопроектної діяльності (Комісія із систематизації банківського законодавства) передає проект Банківського кодексу України суб’єктам законодавчої діяльності – депутатам Верховної Ради України. Суб’єкти законодавчої діяльності, пише Ю.Бойко, покликані репрезентувати більшість електорату, вказуючи, тим самим, на існування владної сили, наділеної правом видавати закони, і яка займає провідне місце у легітимації правових актів на рівні закону [1; с. 19].

За визначенням З. Трофимової, законодавчий процес – це порядок діяльності органу законодавчої влади для створення законів, звичайно закріплений у Конституції і регламенті відповідного представницького органу [15; с. 72]. Сам по собі законодавчий процес є лише абстрактною формою, якщо не визначити зміст вказаного процесу, його суспільну орієнтацію. Цим змістом обумовлені інтенсивність законодавчого процесу, його складність тощо, тобто його особливий кожного разу характер, кількісні та якісні параметри даного процесу [23; с. 407-408].

Відмінність кодифікації від поточної законодавчої діяльності проходить за ознакою створення під час кодифікації саме зведених актів, що регулюють значну частину суспільних відносин, тоді як у процесі поточної законодавчої діяльності створюються нові нормативні акти по тим чи іншим питанням [1; с. 12].

Нині виникає гостра потреба в удосконаленні юридичного механізму здійснення з боку парламенту його функцій у галузі систематизації законодавства, зміцнення правових засад законодавчого процесу. У зв’язку з цим потрібно якнайшвидше прийняти закони про регламент Верховної Ради України, про її комітети, в яких слід було б вирішити питання щодо кола їх повноважень і тих, зокрема, які пов’язані із систематизацією законодавства. Немає сумніву у тому, що прийняття закону „Про закони і законодавчу діяльність в Україні” сприятиме значному впорядкуванню законодавчого процесу [7; с. 11].

Згідно ст. 93 Конституції України право законодавчої ініціативи у Верховній Раді України належить Президентові України, народним депутатам України та Кабінету Міністрів України. Фактично кожен із цих державних інституцій може претендувати на ініціювання Банківського кодексу України, але, думається, що дана перспектива належить Кабінету Міністрів України.

Проект Банківського кодексу України, як і будь-які інші законопроекти, має бути оформлений за такими вимогами:

1) подається за підписом особи, яка має право законодавчої ініціативи або представляє орган, наділений таким правом;

2) до друкованого примірника проекту Банківського кодексу України додається його копія в електронному вигляді (комп’ютерний файл);

3) вноситься за поданням Прем’єр-міністра або особи, що виконує його обов’язки, з візами віце-прем’єр-міністра, керівників міністерств, сфери діяльності яких стосується проект Банківського кодексу України.

Комп’ютерний набір і друкування проекту Банківського кодексу України здійснюється у секторі комп’ютерної обробки документів управління технічної роботи з документами та у структурних підрозділах апарату [7; с. 14].

Проект Банківського кодексу України вноситься на реєстрацію разом з проектом постанови, яку пропонується Верховній Раді України прийняти за результатами його розгляду, списком авторів проекту, пропозицією щодо кандидатури доповідача на пленарному засіданні, фінансово-економічним обґрунтуванням; пояснювальною запискою. Всі вище зазначені документи подаються письмово разом з їх електронним файлом.

Пояснювальна записка повинна містити: обґрунтування необхідності прийняття законопроекту, мети, цілей, завдань і основних його положень та місця в системі законодавства; обґрунтування очікуваних соціально-економічних, фінансових, правових та інших наслідків застосування закону після його прийняття; інші відомості, необхідні для розгляду проекту Банківського кодексу України.

Проект Банківського кодексу України, що вноситься до Верховної Ради України, реєструється сектором реєстрації законопроектів відділу з питань планування та обліку проходження законопроектів Головного організаційного управління апарату Верховної Ради України у день його внесення. Внесений до Верховної Ради України проект Банківського кодексу України після його реєстрації не пізніше як у п’ятиденний строк надається народним депутатам України.

Після попереднього розгляду проекту Банківського кодексу України у профільному комітеті народним депутатам України надаються висновки цього комітету, висновки інших комітетів та інші документи, зазначені у Регламенті Верховної Ради України [3; с. 17, 22].

Банківський кодекс України, приймається шляхом голосування народними депутатами України. Після чого його підписує Голова Верховної Ради України і негайно направляє його Президенту України. Президент України протягом п’ятнадцяти днів після отримання закону підписує його та офіційно оприлюднює його або повертає зі своїми вмотивованими пропозиціями до Верховної Ради України для повторного розгляду. У разі, якщо Президент України протягом п’ятнадцяти днів не повернув закон для повторного розгляду, він вважається схваленим Президентом України та має бути підписаний та оприлюднений.

Опублікування Банківського кодексу України в обов’язковому порядку здійснюється в офіційних виданнях (Відомості Верховної Ради України, Офіційний вісник України), а також, з огляду на суспільно-значиму роль цього нормативно-правового акту, і в інших виданнях.

Після проведення кодифікації банківського законодавства всі нормативно-правові акти, які слугували основою створення Банківського кодексу України, відміняються та втрачають свою юридичну силу.

Література

1. Борщевський І.В. Теоретичні засади кодифікації законодавства. / І.В. Борщевський // Держава і право: зб. наук. праць : Юридичні і політичні науки. Вип. 37. – К. : Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2007. – С. 31-36.

2. Бурмистров В.А. Советское правовое государство (законодательство в процессе становления). / В.А. Бурмистров, П.Б. Евграфов. – М.: Знание, 1990. – 48 с.

3. Варода Л. Консолідація банківських установ як ефективний спосіб нарощення власного капіталу банків. / Л. Варода. // Банківська справа. – 2007. – №6. – С. 26-36.

4. Василенко М.В. Як скасовано Литовського Статута (з історії кодифікації західно-руського та українського права). / М. В. Василенко. // Вибрані твори: у 3-х т. − Т.2: Юридичні праці. – К: Юридична думка, 2006. – 560 с.

5. Ващенко Ю.В. Банківське право: навч. посіб. / Ю.В. Ващенко. – К. : ЦНЛ, 2006. – 344 с.

6. Воронова Л.К. Фінансове право України: підруч. для студ. вищ. навч. закл. / Л.К. Воронова. – К.: Прецедент-Моя книга, 2007. – 448 с.

7. Воронова Л. Національний банк України / Л. Воронова, А. Мороз, М. Пуховкіна, М. Савлук // Вісник Національного банку України. – 2001. – №5. – С. 6-9.

8. Гавальда К. Банковское право. / К. Гавальда, Ж. Стуфле. – М.: Финстатинформ, 1996. – 580 с.

9. Гаврилюк Р.О. Джерела фінансового права України. / Р.О. Гаврилюк. – Чернівці: Рута, 2003. – 88 с.

10. Гетьман Є. Кодифікація як особливий різновид нормотворчості. / Є. Гетьман. // Вісник Академії правових наук України. – 2008. – №3(54). – С. 283-288.