Реферат: Мовленнєвий етикет спілкування

Виразність мовлення залежить від звукового оформлення тексту, що виражається в інтонації, милозвучності, використанні звукових повторів. І справді, зворушливо й виразно звучать рядки Петра Карася:

Від небес до земної калини

У світах, у піснях солов’я

Слався, мово свята України,

Споконвіку й довіку моя.

Як бачимо, щоб досягти більшої виразності, автор цих рядків використовує емоційно забарвлені слова земна калина, свята Україна, а також звукові повтори «у», тавтологічні прислівники споконвіку – довіку.

Виразності мовлення сприяють особливі синтаксичні структури (фігури поетичного синтаксису): еліпсис (речення з пропущеними членами), паралелізм (речення з однорідними частинами), повтори (анафора – повтор звуків чи слів на початку рядка), епіфора (повтор звуків чи слів наприкінці рядка), риторичні речення, антитеза (протиставлення) та інші.

Образність художнього мовлення досягається широким використанням метафоризації. Це найбільш поширений спосіб створення образності. Метафоризацію мовлення створюють тропи – епітети, порівняння, метафори, метонімії, синекдохи та інші. Основна сфера використання тропів – художнє мовлення, але зустрічаються вони в розмовному й публіцистичному стилях.

Епітети – це художні означення, які дають образну характеристику предметові, явищу, особі: веселі думки, золота голова, ніч-чарівниця, свинцеві хмари, звір-потвора. Слово стає у тексті епітетом і виражає авторське сприймання світу. В ролі епітетів найчастіше виступають прикметники, рідше – інші частини мови (іменники, прислівники, дієприкметники). Наприклад: Діти сплять, і тиша, як струна, лагідно видзвонює над ними. (М. Луків.) Епітети не слід плутати із звичайними означеннями.

Порівняння – це такі тропи, в яких пояснення одного предмета чи явища подається за допомогою іншого, подібного до нього. Наприклад: Неначе цвяшок, в серце вбитий, оцю Марину я ношу (Т. Шевченко).

Метафори переносять схожість ознак на інші явища, предмети. В основі метафори лежить перенос значення слова найчастіше за схожістю. Наприклад: Одспівала коса моя, сохнуть теплі сіна. (М. Рильський). Метафора одспівала виражена одним словом, ужита у значенні відпрацювала. Метафора може бути розгорнутою. Наприклад: Там море дере свою синю одежу об гострі скелі на білі клапті і закидає ними весь берег. (М.Коцюбинський). Синя одежа моря, білі клапті – метафори, виражені словосполученнями.

Метонімія – це троп, що утворюється на основі суміжності предметів чи явищ. Метонімія ґрунтується на переносі назви одного предмета, явища на інші, що перебувають з ними у тому чи іншому зв'язку. Наприклад: Перегукувалися балкони через вулицю-ріку. (С. Журахович). Замість виразу перегукувалися люди, які стояли на балконі, вжито метонімію перегукувалися балкони. Метонімія може називати ім'я автора замість його книги (читав Павличка); місто замість країни (Харків зустрічає зарубіжних спортсменів), матеріал замість предмета, виготовленого з нього (жінка в золоті), посуд замість того, що в ньому буває (випив келих, з'їв макітру).

Синекдоха – це різновид метонімій, у якому наявна кількісна заміна понять, зіставляються ціле і його частина. Наприклад: Чекає на ката ганьба й домовина, де б чоботом він не ступив (М. Бажан). Йдеться, що не один кат, а ті вороги-фашисти, котрі напали на нашу країну. Ці та інші тропи використовуються в художньому мовленні, сприяють його виразності й образності.

Для унаочнення і закріплення матеріалу прочитаймо текст Костя Гордієнка. З'ясуймо, які засоби виразності їм властиві.

«Густа імла село заволокла, заслало світ. Виє, крутить, мете. Завіями заносить, перевіває дороги, буруни намітає, кучугури. Сніговий вихор із свистом мчить вуличкою, б'є в хату, січе в лице. Тріщать дерев'яні закутки. Ревище стоїть надворі.

Зима довго не хотіла стелитися, а тоді як закуріло, завихрило — світу не видно. Котить, верне, нагортає перемети, заносить вулиці, хати.

На просторі є де розгулятися хуртовині. Між лісами, серед поля на пагорбі, вздовж шляху стоять могутні тополі. Сюди і збіглися всі польові вітри, що вирвалися з ярів, балок, мов озлилися на весь людський рід, зітнулися на самому шляху, сичали, бушували, шаліли».

У вірші В.Симоненко змоделював слова, що вказують на переносне значення. Як вони впливають на художню образність тексту?

ПІЧ

Лиже полум'я жовте черево,

Важкувато сопе димар,

Галасує від болю дерево,

Бубонять рогачі і кочерги —

Щось пригадують з давнини,

І чекають покірно черги

Засмаглілі горшки й чавуни.

Звично грюкають мляві двері,

Піч гуде і димить у світ —

Скільки в пащу цій ненажері