Реферат: Мовний світ нової української літератури

чи пісня й думка кволі? (Леся Українка.)

Тавтологія (від грецького tautologia — те саме слово) — поєднання спільнокореневих слів для посилення емоційно-експресивних відтінків висловлювання. Якщо в науковому, офіційно-діловому, публіцистичному стилях тавтологія — це мовленнєва помилка, то в художньому стилі, творах фольклору — це засіб підсилення, увиразнення думки.

Загину загибеллю сокола я,

Та карою буде загибель моя. (М. Бажан.)

У неділю рано-пораненьку

Да збирав женців Коваленко...

Ой повів женців долом-долиною,

А на ту пшеницю да озимую:

"Жніте, женці, да розжинайтеся". (Нар. творчість.]

Тавтологія поширена у фразеологічних виразах: тьма-тьмуща, з давніх-давен, з діда-прадіда. Плеоназм (від грецького pleonasmoc — надмірність, перебільшення) — стилістична фігура, в якій вживаються близькозначні слова. У стилістично нейтральному мовленні плеоназм — помилка, а в усній народній творчості він використовується як засіб підсилення, створення пісенного колориту. Наприклад:

Я його хочу живцем в руки взяти

Да в город Килію запродати,

Іще ж ним перед великими панами —

башами вихваляти. (Нар. творчість.)

Ей, джуро Яремо!

Да добре ж ти дбай,

Да на коня сідай,

Да їдь понад лугом — Базалугом,

Та понад Дніпром-Славутою! (Нар. творчість.)

Градація (від латинського gradatio— поступове підвищення, посилення) — така стилістична фігура, коли має місце нанизування слів чи виразів із зростаючим чи спадаючим значенням. Градації часто бувають у художньому й публіцистичному стилях. Наприклад:

Самовіддані руки

Будували, робили, творили

Свій високий і просторий

Сонцем пронизаний Дім.. (М.Рильський.)