Реферат: Мовний світ сучасної української літератури

У небесах повисла бірюза;

На ній кресляр грозою розписався.

Розпука, мов загублена оса,

До твого серця жалом узялася.

Горить собор, немов усе живе.

Кермують в небо полум’яні весла...

А хто ж тепер до нього допливе?

Чия душа жива, а не словесна!

І висока громадянська лірика, й інтимна та пейзажна створена завдяки широкому застосуванню тропів. Перефразування Т.Шевченка засобами метафоризації "Дніпро уже не стогне й не реве" виступає позатекстовою антитезою сучасним суспільним процесам.

4. Молочний Шлях у поетичній метафорі

Десь у хвості Чумацького Шляху

судилося крутитися Землі-планеті,

з могилами дідів, прапрадідів моїх німих…

(Олександр Смотрич. Лірник. – Торонто, 1976).

Приступаючи до викладу наступного питання, зішлемося на Панаса Мирного, який говорив, що найбільше й найдорожче добро в кожного народу – це його мова, ота жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподіванки, розум, досвід, почування. Існує ціла група лексики, яку в словниках позначають терміном "поетизми". Вони виконують у мові естетичну функцію. Введення до тексту слів високого звучання є одним із засобів відмінності поетичної мови від повсякденної розмовної. Так, поетизми – це категорія історично змінна. Нова епоха вводить своє коло понять і явищ, які набувають піднесеного звучання. Однак існують певні лексико-семантичні групи слів, що залишаються джерелом поетизації мови. До них належать, зокрема, астральні – загальні та власні назви небесної сфери. Безперечно, з образами зоряного неба, зірок мистецтво віддавна пов'язувало поняття величної, очищаючої душу краси.

В поетиці українських письменників зоряне небо уособлює поняття духовного піднесення і величі. До астральних символів звернена творчість Євгена Гуцала, який у збірці "Живемо на зорі" (К.: Молодь, 1984) написав цілий цикл поезій під назвою "Вірші з Чумацького Шляху". Для письменника, як і для Олександра Смотрича, рядки якого цитуємо вище, Молочний Шлях асоціюється з минулим нашого народу, з чумакуванням, з історією козаччини, з прадавньою Україною.

Молочний (Чумацький) Шлях – найулюбленіша в українській поезії назва зоряного неба. До речі, в українській мові побутує кілька паралельних найменувань: Чумацький Шлях, Чумацька Дорога, Молочний Шлях, Чумацький небопад та ін.

Ось пейзаж, витворений в уяві Є. Гуцала:

Світить місяць – пройда та безбожник –

там, де небо – мов чумацький стан...

Це основний просторовий орієнтир чумаків у їхніх далеких мандрах, звідси й назва Чумацький Шлях. Просторовий орієнтир наводить Г.Ф.Квіт