Реферат: Нетрадиційні форми навчання школярів на уроках української мови та літератури
Учні здійснюють самоконтроль, тобто кожен сам перевіряє свою роботу, виставляє собі оцінку відповідно до норм. Я також здійснюю контроль – перевіряю разом з учнями деякі роботи (а вони при цьому можуть зауважити, чи збігається їхня власна оцінка з моєю оцінкою, трактують свою точку зору на оцінку).Українська класика, кращі твори української діаспори, сучасна література сприяють становленню і розвиткові таких рис особистості, як патріотизм, зацікавлена участь в усіх державних і громадських справах, творче відношення до праці. Виховання таких рис – важлива мета вивчення літератури. Залучаючи майбутніх учасників розбудови незалежної України до скарбниць української літератури, формую в них естетичні смаки, високу моральність, духовні потреби. Для мене важливо, щоб вихованці вміли правильно оцінити вчинки людей і свої власні, прагнули наслідувати позитивних героїв, бачити і розрізняти погане і прекрасне навколо. На уроках літератури намагаюсь, щоб школярі не тільки зрозуміли і запам’ятали виучуване, але й відчули його. Емоційність допомагає глибше пізнати світ, сильніше відчути любов до добра і ненависть до зла, захоплюватися благородством й боротися з тим, що заважає нам жити. На кожному уроці працюю над збагаченням словникового запасу, розвиваю творчу самостійність, інтерес до знань. Знаючи, що уроки літератури - це уроки моральності, патріотизму, проводжу в класах уроки-суди, уроки-семінари, уроки-концерти, уроки-подорожі, уроки-екскурсії, уроки-диспути та уроки-зустрічі. Для цього звертаюся до періодичних видань: журнал "Українська мова та література", "Дивослово", газети "Українська мова та література" видавництва "Шкільний світ". Нещодавно провела такий урок-зустріч з персонажами та автором повісті "Захар Беркут" І. Я. Франка у 7-ому класі.Така нетрадиційна форма уроку дала можливість залучити до уроку всіх учнів, захопити їх своєю неординарністю, красою західноукраїнського одягу, можливістю виявити і показати свої образотворчі вміння (було багато виконано малюнків до епізодів повісті ), вміння висловлювати свої думки, ставити питання та давати на них аргументовані відповіді. Учні перевтілювалися в героїв повісті і намагалися донести до присутніх на уроці той дух патріотизму, єдності, згуртованості, доброти, чесності, людяності та справедливості, який був притаманний нашим предкам у 13 столітті, та показати актуальність цього твору в наші дні, бо він змушує нас замислитись над багатьма проблемами сьогодення.
Цікаво проходять уроки літератури рідного краю, на які я намагаюся запрошувати місцевих аматорів слова. Традицією стали зустрічі з Ступаком Станіславом Івановичем, поетом, ветераном Великої Вітчизняної війни Верлокою Федором Йосиповичем, гумористом села. Ось які враження залишились в учнів після таких знайомств.
"Мені дуже сподобались вірші Станіслава Івановича. Я була у захваті від почутого. Ця зустріч залишиться надовго в моїй пам’яті".
Павленко Таня, учениця 6-Б класу.
"Мені запам’яталася зустріч з нашим односельчанином – гумористом, Федором Йосиповичем Верлокою. Його гумористичні байки, побрехеньки нікого не залишили байдужими, вони розкривали і висміювали недоліки нашого суспільства, засуджували негативні риси молоді, навіть стосувалися деяких з вихованців нашої школи".
Яропут Наталя, 7-А клас.
Застосування таких нетрадиційних форм навчання забезпечує на моїх уроках ефективність і результативність, сприяє формуванню активної особистості, дає можливість індивідуалізовано підходити до організації навчальної діяльності учнів з різним рівнем підготовленості, виявляти їх здібності та можливості, які на звичайних уроках не проявляються.
Отже, запровадження нетрадиційного підходу до вивчення української мови та літератури в загальноосвітній школі переслідує досягнення такого рівня володіння мовою, який забезпечить:
а) вміння грамотно вибудовувати усне й писемне мовлення;
б) вміння точно "малювати" картини дійсності і логічно висловлювати думки, користуючись відповідними типами, стилями, жанрами мовлення;
в) уміння правити власне мовлення і розвивати його індивідуальні риси.
Як супутні досягаються не менш важливі загальні цілі:
а) формується цілісний, системний тип сприймання, опрацювання і відновлення знань;
б) стимулюється загальний розвиток особистості;
в) створюються сприятливі умови для розвитку творчого начала, утвердження своєї самобутності кожною особистістю;
г) виробляється вміння працювати з інформацією самостійно.
Часто і справедливо повторюють вислів: "Особистість учня не посудина, яку потрібно наповнити знаннями, а факел, який слід запалити. Але вогонь легше всього займається від вогню". Захоплення вчителя предметом, любов до мови та літератури, глибока ерудиція, щира зацікавленість у долі кожного учня – ось що раніше і більше всього забезпечує успіх викладання.
Ці ж якості вчителя постійно змушують його думати про свої нові підходи до літератури і мови та про методичну майстерність.
Література
1. Л. В. Скуратівський. Пізнавальні завдання української мови. Київ., 1987.-С. 127-133
2. Н. Я. Грипас. Робота над текстом на уроках мови. Київ., 1988
3. О. Глазова .,Т. Косян. Матеріали до уроків української мови для 5-7 класів на 1993-1994 н. р. УМЛШ.-1993, №10
4. Н. Пастушенко. Нетрадиційне навчання і викладання української літератури. Київ. ж. "Дивослово" №2, 1998 рік
5. М. Пензлик. Особливості технології уроку мови. Київ. ж. "Дивослово" №4, 1998 рік.
6. Т. Семенкова. Нові форми проведення уроків з мови. Київ. ж. "Дивослово" №5, 1998 рік.
7. Б. О. Житник. Актуалізація особистністно орієнтованого навчання. Харків., ТОРСІНГ, 2001 рік.
8. Лінгвістичні ігри. Київ. ж. "Дивослово" №2, 1999 рік.
9. О. С. Падалка, А. М. Нісімчук, О. Т. Шпак. Педагогічні технології. Київ. Вид-во "Українська енциклопедія" ім. М. П. Бажана, 1995 рік.