Реферат: Об рунтування основних виробничо-економічних показників діяльності підприємства

Виробнича програма – це той максимальний можливий обсяг продукції, робіт та послуг, який може виробити підприємство при ефективному використанні його виробничих фондів з врахуванням обсягу попиту на дану продукцію. Для визначення кількості одиниць обладнання кожного виду застосуємо наступну формулу:

– кількість одиниць обладнання певного виду;

– норма затрат машинного часу, обладнання даного виду на одиницю продукції;

– коефіцієнт змінності роботи обладнання;

– плановий фонд робочого часу роботи одиниці обладнання за рік в маш.-год. згідно балансу робочого часу;

– виробнича програма в штуках.

За наступним етапом проведення розрахунку визначаємо баланс робочого часу роботи обладнання (Таблиці 1.2.).

Таблиця 1.2.

Плановий баланс робочого часу в розрахунку на одиницю обладнання на 2009 рік

№ п/п	Назва показника	Значення показника
1.	Календарний фонд робочого часу	365
2.	Неробочих днів всього	114
	Вихідні	104
	Святкові	10
3.	Номінальний фонд часу роботи обладнання	251
4.	Час перебування обладнання в ремонті, очікуванні ремонту на технічному обслуговуванні	23
5.	Планова тривалість роботи обладнання	228

Висновок : Розрахунки показали, що підприємству необхідні основні виробничі фонди на загальну суму 9835010грн, в тому числі активна частина складає 93%, а пасивна 7%. Порівнюючи з іншими варіантами (Активна частина 93%, а пасивна 7%).

Розділ 2. Планування поповнення амортизаційного фонду на підприємстві.

Безперервний процес виробництва потребує постійного відтворення фізично-спрацьованих і технічно-застарілих основних засобів. Необхідною умовою відновлення засобів праці є поступове відновлення їх вартості, яке здійснюється через амортизаційні відрахування (амортизацію).

Амортизація – систематичний розподіл вартості активу, яка амортизується протягом строку корисної експлуатації активу.

Амортизація основних засобів – це процес перенесення авансової раніше вартості всіх видів засобів праці на вартість продукції з метою її повного відшкодування.

Для відшкодування вартості зношеної частини основних засобів кожне підприємство робить амортизаційні відрахування, тобто встановлює певну грошову компенсацію відповідно до розмірів фізичного спрацювання й техніко-економічного старіння. Ці відрахування включають до собівартості продукції, реалізують під час продажу товарів, а потім накопичуються у спеціальному амортизаційному фонді, що слугує для відновлення основних засобів.

Амортизаційний фонд – цільовий фонд накопичення фінансових коштів, який утворюється за рахунок амортизаційних відрахувань і призначається для відтворення основних фондів, котрі у процесі виробництва піддаються фізичному та моральному зносу, через що втрачають частину споживчої вартості. Норми амортизаційних відрахувань встановлюються державою. Прискорена амортизація основних фондів сприяє розвитку науково-технічного прогресу, зростанню продуктивності праці, якості і конкурентоспроможності продукції. При цьому знижується прибуток. Щоб не допустити зниження рентабельності, у державах з ринковою економікою практикується законодавче зменшення суми прибутків, що обкладаються податком, на величину витрат, пов'язаних з амортизацією.

Амортизаційна політика має бути спрямована на підвищення фінансового зацікавлення суб'єктів господарювання у здійсненні інвестицій в основний капітал за рахунок коштів власних амортизаційних фондів. Сьогодні усім підприємствам, (незалежно від форм власності), законодавче надане право на самостійне використання амортизаційних відрахувань, що немає економічного обґрунтування. Правомірним було б надати право на визначення напрямків використання коштів амортизаційних фондів власником підприємства, а не його керівництвом. Крім того, доцільно законодавче встановити долю амортизаційних відрахувань у загальній їх сумі, яка обов'язково повинна бути спрямована на відновлення основних фондів, використання і запровадження сучасних технологій, оскільки в даний час більша частина цих відрахувань використовується як обігові кошти.

В даному розділі визначимо річну величину амортизаційних відрахувань і будуємо графік накопичення амортизаційних відрахувань.

В даному випадку підприємство використовує два методи розрахунку амортизаційних відрахувань: рівномірний та прискорений методи нарахування амортизації, які передбачають використання коефіцієнта зростання діючих норм амортизаційних відрахувань.

В таблиці 2.1. розраховано планову річну суму амортизаційних відрахувань на повне відновлення основних фондів.

Таблиця 2.1.

Визначення та обґрунтування планової річної планової величини амортизаційних відрахувань

№ п/п	Види основних виробничих фондів	Коефіцієнт збільшення амортизаційних витрат	Норма амортизаційних відрахувань %	Загальна вартість ОВФ грн.	Річна сума амортизаційних відрахувань грн.
1.	Пасивна частина ОВФ
1.1.	Будівля офісу	2,55	65000	1658
1.2.	Будівля цеху	3,05	616500	18803
Разом пасивної частини ОВФ	681500	20461
2.	Активна частина ОВФ
2.1.	Обладнання виду А	1,9	16	1782200	541789
2.2.	Обладнання виду Б	1,9	16	3214700	977269
2.3.	Обладнання виду В	1,9	16	4144000	1259776
2.4.	Виробничий і господарський інвентар та інструменти	28	12610	3531
Разом активної частини ОВФ	9153510	2782365
Всього	9835010	2802826

Для визначення річної суми амортизації необхідно норму амортизації помножити на вартість ОВФ і поділити на 100%.

Норма амортизації обладнання – В.Д.п.8; Норма амортизації інструменту – В.Д.п.31; збільшуючий коефіцієнт – В.Д.п.30.

Наступним етапом роботи є побудова графіка накопичення амортизаційних відрахувань по обладнанню видів А, Б, В (Рис. 1).

Рис. 1. Графік накопичення амортизаційних відрахувань по обладнанню видів А, Б, В

При рівномірному методі амортизації строк вираховується, як: