Реферат: Об рунтування основних виробничо-економічних показників діяльності підприємства

дня

Визначаємо нормативний запас основних матеріалів в натуральних одиницях виміру, для цього кількість витрат одиниць витрат матеріалів помножимо на норму запасів в днях:

Визначаємо норматив запасу по основних матеріалах у грн..:

Знаходимо норматив запасу по додаткових матеріалах:

Отже загальні виробничі запаси підприємства становитимуть:

Знаходимо вартість МШП:

Тривалість виробництва незначна тому оборотний капітал на незавершене виробництво не потрібний. Витрати майбутніх періодів не плануються.

Продукція реалізується з її попередньою оплатою. Отже, загальна потреба в оборотному капіталу становитиме 744843 грн.

Висновок: Загальна сума оборотного капіталу складає 744843 грн.

Виробничі запаси – 77%; МШП – 16%; гроші в касі і на розрахунковому рахунку – 7 %.

Трудові ресурси — це всі працюючи на підприємстві громадяни, які вкладають свою працю, фізичні та розумові здібності, знання, практичні навички у виробничо-фінансову діяльність для виконання місії підприємства та досягнення його цілей.

Термін "трудові ресурси" зазвичай використовується для характеристики робітників підприємства як один з елементів ресурсного потенціалу підприємства.

Використовуючи термін "кадри", найчастіше мають на увазі працюючих спеціалістів і кваліфікованих працівників, які постійно працюють на даному підприємстві.

Найбільш універсальним і узагальнюючим є термін "персонал". До персоналу ми відносимо всіх робітників, які виконують виробничі або клерувальні операції, та зайняті переробкою предметів праці з використанням засобів праці. В теорії управління існують різні підходи до класифікації персоналу залежно від професії та посади робітника, рівня управління, категорії робітників. Базовою є класифікація по категоріях робітників, запропонована в 80-х роках. Ця класифікація передбачає виділення двох основних частин персоналу за участю в процесі виробництва: робочі та службовці.

Робочі, або виробничий персонал, здійснюють трудову діяльність у матеріальному виробництві з переважною долею фізичної праці. Вони забезпечують випуск продукції, її обмін, збут і сервісне обслуговування. Виробничий персонал можна розділити на дві складаючи частини:

основний персонал — робочі, переважно зайняті випуском продукції;

допоміжний персонал — робочі, переважно зайняті в заготівельних і обслуговуючих цехах підприємства.

Результатом праці виробничого персоналу є продукція у речовій формі (будівлі, автомобілі, телевізори, меблі, продукти харчування, одяг та ін).

Службовці, або керівний персонал, здійснюють свою трудову діяльність у процесі керування виробництвом із переважною долею розумової праці. Вони зайняті переробкою інформації з використанням технічних засобів керування. Основним результатом їх трудової діяльності є вивчення проблем керування, створення нової інформації, зміна її складу та форми, підготовка управлінських рішень, а після вибору керівником найбільш ефективного варіанта — реалізація та контроль виконання рішень. Керівний персонал поділяється на дві основні групи: керівники та спеціалісти.

Значення питань оплати праці визначається тим, що політика підприємства в галузі оплати праці є складовою частиною управління підприємством, від неї у значній мірі залежить ефективність праці, роль заробітної платні як найважливішого стимулу в раціональному використанні трудових ресурсів.

В економічній науці відсутнє загальноприйняте трактування заробітної платні. Наведемо деякі з таких трактувань.