Реферат: Організаційно економічний механізм санації підприємств машинобудування

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи, визначено проблемні питання, що потребують подальшого дослідження і розробки, сформульовано мету, завдання, об’єкт, предмет і методи дослідження, висвітлено наукову новизну, практичне значення отриманих результатів та їх апробацію.

У першому розділі “Теоретичні основи банкрутства та санації підприємств” розглянуто процес становлення інституту банкрутства в Україні, проаналізовано термінологію цієї сфери, досліджено економічну сутність санації та методи її провадження, обґрунтовано базис, виділено основні засади формування організаційно-економічного механізму санації підприємств.

При дослідженні основних категорій регулювання відносин банкрутства та санації підприємств визначено, що в роботі підлягають аналізу економічні аспекти реального банкрутства суб’єктів господарювання. Категорія “банкрутство” розглядається у роботі як юридична фіксація неспроможності підприємства задовольнити вимоги кредиторів за допомогою реабілітаційних процедур. Аналіз поняття “неплатоспроможність” виявив, що санація проводиться при абсолютній оборотній неплатоспроможності. При відносній неплатоспроможності кредитори реалізують свої майнові права через виконавче провадження, уникаючи інституту банкрутства.

Дослідження законодавства про банкрутство та практики провадження справ показали пріоритетність процедури санації. Це доводить і основна мета Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (далі – Закон), яка визначена як: “відновлення ефективної діяльності ... шляхом застосування реабілітаційних процедур”. Однак ефективність виконання санації залишається низькою (незначний відсоток в Україні, один випадок у Хмельницькій області – дані на початок 2006 р.).

Дослідження економічної сутності поняття “санація підприємства” показали неоднорідність думок науковців, недостатній рівень методологічного забезпечення цього процесу, що свідчить про необхідність наукового опрацювання проблеми. У роботі запропоновано авторське трактування терміна, визначено мету, завдання санації та основні принципи її здійснення.

Санація підприємства як складова антикризового управління передбачає застосування системи фінансово-економічних, виробничо-технічних, організаційно-правових, соціальних та екологічних важелів, спрямованих на досягнення узгодженості пріоритетних інтересів підприємства з інтересами суб’єктів зовнішнього середовища та внутрішньої гармонізації його діяльності з метою відновлення платоспроможності та створення передумов для сталого розвитку підприємства у майбутньому. Сутнісні складові цього визначення були покладені за основу при створенні механізму санації і відображені в науковій новизні.

Метою санації суб’єктів господарювання є усунення чи попередження загрози банкрутства, забезпечення найбільш ефективного використання потенціалу з метою адаптації підприємств до нових умов господарювання та створення передумов для відновлення конкурентоспроможності у довгостроковій перспективі.

Завданням санації є реалізація мети за рахунок кращого використання чи додаткового залучення ресурсів, збереження підприємства діючим, у тому числі збереження робочих місць, створення можливості проведення розрахунків з кредиторами та отримання прибутку підприємства на основі наявних фінансових, організаційних, правових, виробничих, техніко-технологічних можливостей.

Аналіз чинних методів здійснення санації підприємства показав, що вітчизняні вчені-економісти розглядають санаційний процес в основному з позицій, представлених у “класичній моделі”, запозиченій за кордоном. Вітчизняне методологічне забезпечення процедури санації практично відсутнє.

Аналіз методології оцінки ефективності санації показав відсутність загально-визначених критеріїв. Вітчизняні науковці, досліджуючи процедуру санації, пропонують проводити оцінку за окремими економічними показниками або взагалі не порушують питання оцінки ефективності санації. В роботі обґрунтовано, що більш доцільним є створення моделі моніторингу за виконанням санаційних заходів для забезпечення результативності процесу, а не фіксації кінцевого результату.

Для визначення базису формування механізму санації підприємств автором проведено аналіз особливостей та специфіки здійснення судової та досудової санації, визначено основні їх ознаки й відмінності.У роботі доведено доцільність проведення судової санації керівником боржника, оскільки у цьому випадку керівництво не втрачає контролю над підприємством та може використовувати додатковий інструментарій відновлення платоспроможності, який надає судовий процес (мораторій на задоволення вимог кредиторів (ст. 12.2–12.5 Закону), відмова від збиткових контрактів (ст. 17.10 Закону), прощення заборгованості у сплаті податків (ст. 36.2 Закону) тощо).

За результатами проведених теоретичних досліджень сутності та змісту процедури санації у роботі виділено основні засади, на яких, на думку автора, повинен базуватись організаційно-економічний механізм санації підприємств (рис. 1).

Рис. 1. Основні засади формування організаційно-економічного механізму санації підприємств

У другому розділі “Формування інформаційної бази для розробки механізму санації підприємств машинобудування” проведено оцінку існуючого інструментарію аналізу фінансової діяльності підприємств, визначено особливості розвитку машинобудування в Україні, досліджено діючу практику здійснення санації машинобудівних підприємств.

У дисертації визначено напрями та етапи проведення аналізу фінансової діяльності підприємств, представлені у вигляді виконання таких блоків:

1)створення інформаційної бази дослідження;

2)експрес-діагностика вірогідності банкрутства підприємства;

3)ретроспективна діагностика;

4)аналіз діяльності на основі вартісного менеджменту;

5)узагальнення результатів.

Для визначення санаційної спроможності підприємств машинобудівного комплексу у роботіпроведено аналіз тенденцій розвитку галузі в цілому та досліджено фінансовий стан 11 підприємств різних областей України. Для проведення аналізу у дисертації здійснено розрахунок ряду економічних коефіцієнтів, об’єднаних автором у такі групи: показники фінансової стійкості (12 показників), ліквідності та платоспроможності (8), ділової активності (17), заборгованості (4), рентабельності (10), прогнозування банкрутства (8 моделей), динаміки виробництва та реалізації (3), собівартості (4), використання трудових ресурсів (4), використання основних виробничих фондів (6), використання оборотних коштів (4).

За результатами дослідження підприємств галузі у роботі визначено та згруповано основі позитивні та негативні чинники впливу зовнішнього та внутрішнього середовища на діяльність машинобудівних підприємств.

Аналіз результатів практичного провадження справ про банкрутство та умов санації машинобудівних підприємств показав, що заходи розглянутих планів санації в основному спрямовувались на швидке відновлення платоспроможності (погашення боргів інвестором, продаж майна), скорочення діяльності (скорочення чисельності працівників, безоплатна передача об’єктів невиробничого призначення у комунальну власність тощо). У розглянутих планах оздоровлення практично відсутні заходи щодо відновлення економічного потенціалу боржника. За результатами дослідження автором визначено спільні риси розглянутих справ про банкрутство машинобудівних підприємств (рис. 2).

Рис. 2. Характеристика процесу банкрутства та санації підприємств машинобудування Хмельницької області

Результати проведених теоретичних та практичних досліджень враховано та покладено за основу в процесі формування організаційно-економічного механізму санації підприємств машинобудування.

У третьому розділі “Науково-методичні та практичні підходи до розробки організаційно-економічного механізму санації підприємств машинобудування” визначено сутність економічного механізму, сформульовано авторське трактування поняття “механізм санації підприємства”, сформовано організаційно-економічний механізм санації підприємств машинобудівного комплексу.

Термін “механізм санації підприємства” визначений автором як упорядкована система санаційних важелів, що охоплює процес відновлення діяльності підприємства у комплексі, від моменту визначення кризи до контролю за виконанням санаційної процедури, використання яких сприятиме ефективному оздоровленню суб’єкта господарювання.