Реферат: Отчеты по практике в Коммерческом банке

2.     Банковский портфель, кн. 1,3/ Від. ред. Ю.И.Коробов, Ю.Б.Рубин,  В.И.Солдаткин- М., “Соминтек”, 1994.

3.     Гроші і кредит/ Під ред. М.І.Савлука- К., "Либідь", 1992.

4.     Кредитование/Під ред. Гольцберга М.А., Хасан-Бек Л.М.,-К., Торгово-издательское бюро BHV, 1994.

5.     Мирун Н.И., Герасимович А.М., Банковское обслуживание предприятий и населения- К., Нацио­нальная академия управления, 1996.

6.     Основы банковского дела/ Під ред. Мороза А.Н.- К., Либра, 1994.

Також пропонується переглянути періодичні статті, які ілюструють сучасний стан кредитування в Україні.

Педагогічна література:

1.     Галузинський В.М., Євтух М.Б., Педагогіка: теорія та історія- К.: Вища школа, 1995.

2.     Немов Р.С., Психологія, книга 2 Психология образования, М., 1995.

3.     Крутецкий В.А. Психология- М., Просвещение, 1986.

4.     Деловые игры и методы активного обучения, 1 часть/ Ред. Тащев А.К. и др.,- Челябинск, 1992.

.

Зміст теми

Тема: Кредитні операції комерційних банків

План:

1. Поняття про банківський кредит. Суб`єкти кредитних відносин, принципи кредитування.

2.     Організація кредитних операцій.

3.     Класифікація банківських кредитів.

1. Комерційні банки є посередниками на ринку капіталів. Вони залучають тимчасово вільні грошові кошти і перетворюють їх з бездійного у функціонуючий капітал. Економічні відносини, які виникають з приводу надання банками фізичним або юридичним особам грошових коштів з умовою їх повернення, називаються банківським кредитом.

Елементами банківського кредиту є об`єкт і суб`єкт. Суб'єкт кредитної угоди – це учасник конкретних економічних відносин з приводу надання позики. До них відносяться: кредитор, позичальник, гарант чи поручитель. В кредитних відносинах завжди бере участь не менше, ніж дві сторони: позичальник і кредитор.

Кредитор – це суб`єкт, що добровільно надав кредит позичальнику за певних умов. В свою чергу позичальник є стороною кредитних відносин, яка отримала кредит та зобов`язана його повернути, сплативши кредитору відповідну винагороду за його надання. З цього виходить, що позичальник не є власником коштів6 що надаються у позику, а виступає їх тимчасовим користувачем. Суб`єктами кредитних відносин в сфері банківського кредиту виступають господарюючі органи, населення, держава і банки.

Комерційні банки можуть надавати кредити усім суб`єктам господарської діяльності, незалежно від їх галузевої приналежності, форми власності, але тільки у разі наявності у них реальних можливостей своєчасного повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом.

Другим елементом структури кредитних відносин є об`єкт. Об`єктом кредитної угоди є річ, під яку надається позика, чи заради якої укладається угода. Об`єктами банківського кредитування виступають товарно-матеріальні цінності, витрати виробництва, недостатність власних оборотних коштів, кошти у розрахунках, потреба в коштах для здійснення поточних платежів при тимчасових фінансових ускладненнях. В умовах ринкової економіки об`єктом кредитної угоди переважно є гроші, так як вони є загальним ресурсом, за допомогою якого можна купити всі інші ресурси – трудові, матеріальні, природні тощо.

Банківське кредитування фізичних і юридичних осіб здійснюється за жорсткими принципами кредитування.

Принципи кредитування можна розділити на дві групи:

1.     Загальноекономічні принципи, що відповідають всім економічним категоріям (цілеспрямованість, диференційованість).

2.     Принципи, що відображають сутність функцій кредиту (строковість, забезпе­ченість, платність). Зміст принципу цілеспрямованості кредитування полягає в тому, що позики повинні видаватися лише на визначені цілі. На практиці цей принцип реалізується шляхом надання позик на конкретні об`єкти (товарно-матеріальні цінності, недостатність власних оборотних коштів тощо).

Принцип диференційованості кредитування полягає у наданні кредиту на різних умовах в залежності від характеру позичальника, направленості кредиту, кредитного ризику, строку кредитування та інших обставин.

Принцип забезпеченості кредиту означає наявність у банка права для захисту своїх інтересів, недопущення збитків від неповернення боргу через неплато­спроможність позичальника. Цей принцип реалізується банками шляхом надання кредитів під заставу матеріальних ресурсів, цінних паперів чи гарантії інших платоспроможних установ.

Принцип повернення є тією особливістю, що відрізняє кредит як економічну категорію від інших економічних категорій товарно-грошових відносин. Він означає, що кредити надаються тільки на умовах їх повернення банку, без повернення кредит не може існувати.

Принцип строковості означає, що кредит повинен бути не просто повернений, а повернений у чітко визначений строк.

Принцип платності кредиту означає, що кожний позичальник повинен внести до банку визначену плату за тимчасове запозичення у нього для своїх потреб грошових коштів.