Реферат: Променеве дослідження щитоподібної залози
Методика дослідження. Під контролем УЗД лікар проводить пункцію вузла ЩЗ тонкою голкою, яка з¢єднана із пустим шприцем. Після того, як кончик голки вводиться всередину вузла, лікар кілька разів аспірує вміст вузла шприцем. Далі голка виводиться і зміст вузла наноситься на предметне скло. Найчастіше проводиться 2-3 уколи в різні ділянки вузла для отримання достатньої кількості біологічного матеріалу та виключення помилки. Вся процедура займає біля 1 хвилини. На місце проколу накладається стерильний марлевий тампон на 2 години.
Цитологічні знахідки при ТАБ ЩЗ класифікують за 4 категоріями:
1. Доброякісні пухлини.
2. Підозрілі на рак випадки, в тому числі фолікулярні неоплазії.
3. Злоякісні пухлини.
4. Недостатній матеріал для верифікації діагнозу.
Радіонуклідні дослідження
Для дослідження ЩЗ використовують in vivo та in vitro методи радіонуклідної діагностики. Дослідження ЩЗ методами ядерної медицини in vivo не мають сьогодні такого значного поширення як ще 10-15 років назад, але й не втратили своєї актуальності. До in vivo відносяться методики: визначення йоднакопичувальної здатності ЩЗ, динамічна та статична сцинтиграфія.
Радіофармацевтичне забезпечення радіонуклідних досліджень ЩЗ
Для радіометрії, планарної, ОФЕКТ та ПЕТ сцинтиграфії ЩЗ використовують 2 групи РФП. До першої групи відносяться органотропні РФП, такі як Na131 I, Na123 I (натрію йодид) та 99m Tc-пертехнетат.
До другої групи відносяться туморотропні РФП: 201 TlCl (талію хлорид), 99m Tc-MIBI (метоксиізобутилізонітрил), 99m Tc-DMSA(V), 111 In-DTPA-октреотид та 18 F-флюородеоксиглюкоза.
Визначення йоднакопичувальної здатності ЩЗ
Показання до проведення методики: ендокринологічні порушення, збільшення розмірів ЩЗ, захворювання, які по¢язані із змінами функціонального стану ЩЗ (гіпертиреоз, гіпотиреоз, тиреоїдити, пухлини).
Підготовка хворого:
1. За місяць до дослідження відмінити препарати йоду, брому та фтору.
2. За 3 тижні відмінити гормональні препарати.
3. За тиждень відмінити саліцилати, антибіотики, сульфаніламіди.
4. За 3 дні до дослідження відмінити всі лікарські препарати.
Хворому натщесерце пропонують випити 20-30 мл 5% розчину глюкози в який попередньо добавлений РФП (Na131 I) активністю 0,07-0,15 МБк. Одночасно готують інший мірний стаканчик з аналогічною кількістю глюкози та Na131 I, який буде використаний в якості фантому при колі бровці радіометру. Радіометрію ЩЗ проводять на радіометрах типу ГТРМ-01ц (гамматіреорадіометр) через певні проміжки часу (2,4 та 24 години). Дослідження виконується у положенні хворого сидячи з от кинутою до заду головою. Детектор радіометра фіксують на відстані 20-30 см від передньої поверхні шиї над ділянкою ЩЗ. Інформацію про накопичення РФП отримують або в імпульсах або у відсотках.
Попередньо радіометр калібрують на активність РФП, яку отримав хворий. Тобто така активність приймається за 100% і кожна радіометрія ЩЗ вказує на відсоток, який вона захопила через 2, 4 та 24 години (таблиця 1).
Період напіврозпаду 131 I складає 8,1 діб, тому в останній час застосовують інші ізотопи: 123 I (період напіврозпаду 13 годин), 132 I - (2,3 години) або 99m Tc – (6 годин). 123 I призначають активністю 37-74 МБк і радіоактивність, яка поглинута ЩЗ, визначається через 24 години. Технецій, як йод захоплюється ЩЗ, але на відміну від йоду технецій не включається в органічні сполуки. Для діагностики дифузного токсичного зобу 99m Tc використовується досить широко, однак для діагностики гіпотиреозу цей ізотоп не застосовується і в таких випадках найбільш інформативним є 131 I.
Таблиця 1
Параметри накопичення Na131 I ЩЗ в нормі, залежно від віку
| Час радіометрії, години | Вік, роки | % накопичення Na131 I |
| 2 | до 30 31-50 51 і більше | 8-11 6-7,5 5,3-6,3 |
| 4 | до 30 31-50 51 і більше | 12-16 11-13,5 7-9 |
| 24 | до 30 31-50 51 і більше | 22-36 26-29 19-21 |
Динамічна тиреосцинтиграфія (ДТСГ)
До переваг такого дослідження відносяться: можливість об¢єднання функціонального та анатомо-топографічного досліджень ЩЗ, дешевизна та відсутність спеціальної підготовки пацієнта. Динамічне дослідження позволяє оцінити функцію долів ЩЗ та ступінь асиметрії функції; під’язичне та загрудинне розташування залози.
Для ДТСГ використовують 99m Тс-пертехнетат, який вводиться внутрішньовенно активністю 0,7 МБк/кг (40-90МБк). Для пацієнтів молодше 25 років активність РФП складає 0,5 МБк/кг (40-60МБк).
Методика ДТСГ складається із наступних етапів:
1. Дозиметрія шприца з РФП до введення. Шприц з РФП розташовують на відстані 10 см від поверхні детектора гамма-камери. Радіоактивність шприца підраховують на протязі 1 хвилини і дані заносяться в комп¢ютер.
2. Укладка пацієнта і введення РФП.Сцинтиграфію ЩЗ виконують в положенні хворого лежачи на спині з підкладеними під плечовий пояс валиком та дещо закинутою до заду головою. Центр детектора розташовують над ділянкою ЩЗ на відстані 10-15см. Після укладки пацієнта вводиться РФП.
3. Динамічна тиреосцинтиграфія.Після введення препарату починають збір даних з експозицією 1 кадр за 1 хвилину протягом 30 хвилин. Цей час достатній для оцінки інтенсивності накопичення РФП і візуалізації ЩЗ.
4. Установка анатомо-топографічної мітки.Для визначення анатомічного розташування ЩЗзаписують один кадр. Протягом декількох секунд над точкою орієнтиру (яремна вирізка грудини) розташовують шприц із залишковою активністю РФП.
5. Дозиметрія шприца із залишковою активністю РФП.Шприц розташовують на відстані 10 см від поверхні детектора і радіоактивність шприца підраховують протягом 60с.
Далі проводять комп¢ютерну обробку тиреосцинтиграм для розрахунку наступних параметрів для кожної долі ЩЗ:
1) Площа (см2 );
2) Процент включення РФП на 5, 10, 15, 20, 30 хвилинах (%);