RCH=CH₂ + H₂ O₂ ® RCHOH-CH₂ OH

2.Деструктивне окиснення, що протікає з розщепленням вуглець-вуглецевих зв'язків. До нього здатні вуглеводні (та їх похідні) ряду парафінів, нафтенів, олефінів і ароматичні вуглеводні. Деструкція протікає по зв'язках С-С, С=С або С_ар -С_ар :

СН₃ -СН₂ -СН₂ -СН₃ 2СН₃ -СООН + Н₂ О

RCH=CHR¢ RCOOH + R¢COOH

HOOC-(CH₂ )₄ -COOH + H₂ O

CO

C

êêO + 2CO₂ + 2H₂ O

C

CO

3.Окиснення, що супроводжується зв'язуванням молекул вихідних реагентів (окисна конденсація або окисне сполучення):

О

СН₂ =СН₂ + СН₃ -СООН + 0,5О₂ СН₂ =СН-О-С-СН₃

ОО

СН₂ =СН₂ + 2СН₃ -СООН + 0,5О₂ СН₃ -С-О-СН₂ –

СН₂ -О-С-СН₃

2RSH RSSR + H₂ O

2RH ROOR + H₂ O

RCH₃ + NH₃ RCN +3H₂ O

(окиснювальний амоноліз)

2.Окиснювальні агенти і техн іка безпеки у процесах окиснення

2.1 Окиснювальні агенти

У промисловості основного органічного синтезу використовуються дешеві окиснювачі і лише в окремих випадках застосовують агенти, здатні до реакцій, що не протікають у присутності інших окиснювачів.

2.2 Молекулярний кисень

Найважливіший окисний агент використовується у виді повітря, технічного кисню, азотнокислих сумішей з невеликим вмістом кисню. Концентрований кисень робить більш сильну окиснюючу дію, але його застосування зв'язане з додатковими витратами на поділ повітря. При окисненні в газовій фазі, коли суміш азоту утрудняє виділення продуктів або їх рециркуляцію, використовують і технічний кисень. Меншу швидкість реакції при окисненні повітрям компенсують підвищенням температури або збільшенням загального тиску, що веде до росту парціального тиску кисню.

2.3 Азотна кислота

Азотна кислота (рідше оксиди азоту) служить другим за масштабами застосування окисним агентом. Її дія нерідко супроводжується побічним нитруванням органічної сполуки, що підсилюється з підвищенням концентрації кислоти. З цієї причини для окиснення використовують 40-60 %-ву азотну кислоту. Азотна кислота як окиснювач ніколи не застосовується для реакцій з парафінами. Для неї найбільш типовими реакціями є реакції деструктивного окиснення циклічних з'єднань і речовин з ненасиченими зв'язками, що йдуть за участю азотної кислоти, із кращим виходом, чим при окиснюванні киснем.

^— ОН НООС-(СН₂ )₄ -СООН + 2N₂ O₃ + 3H₂ O

При окисненні азотною кислотою вона розкисняється до оксидів азоту (NO або N₂ O₃ ). Економічність виробництва багато в чому залежить від можливості утилізації цих оксидів і регенерації неперетвореної азотної кислоти. Перша задача вирішується окиснюванням оксидів азоту повітрям у водному або азотнокислому розчині з утворенням азотної кислоти:

N₂ O₃ + O₂ + H₂ O ® 2HNO₃

2.4 Пероксидні з’єднання

Пероксидні з'єднання, головним чином пероксид водню і перуксусна кислота (а останнім часом і гидропероксиди), набутили застосування як окисні агенти в основному органічному та нафтохімічному синтезі порівняно недавно. Через відносну дорожнечу їх використовують тільки для таких реакцій, що не протікають під впливом молекулярного кисню або азотної кислоти. Це відноситься насамперед до процесів епоксидирування ненасичених з'єднань:

-ООН + RCH=CH₂ ® -OH + RCH-CH₂ O