Реферат: Стратегія управління витратами на підприємстві
Отже, витрачені кошти — це невичерпані (ще не спожиті) витрати, які принесуть користь у майбутньому.
Тепер припустімо, що ми реалізували товари і ввели в експлуатацію устаткування. Отже, замість товарів ми отримали дохід (у вигляді грошей або дебіторської заборгованості), і для отримання цього доходу була використана певна частина вартості устаткування (у вигляді амортизації). Тому собівартість реалізованих товарів та амортизаційні відрахування — це вичерпані (спожиті) витрати. Якщо частина товарів була втрачена внаслідок пожежі або іншого випадку, це означає.
2.2. Оцінка діяльності центрів витрат.
Оцінку діяльності центрів дискреційних витрат здійснюють на підставі результатів виконання бюджетів цих центрів. Для оцінки діяльності центрів технологічних витрат звичайно використовують стандартні витрати.
Стандартні витрати — витрати, необхідні для виробництва певної продукції або послуг за нормальних умов діяльності.
На відміну від бюджетів стандарти відображають заплановані витрати на одиницю продукції, величина яких базується на обгрунтованих нормах праці й інженерних розрахунках.
У літературі вирізняють три види стандартів: базисні, теоретичні та поточні.
Базисні стандарти — довготермінові стандарти витрат, які встановлюються на термін від двох до п'яти років, щоб вивчити динаміку цін і продуктивність праці.
Теоретичні стандарти — стандарти витрат, які можуть бути досягнуті лише за ідеальних умов діяльності. Ці стандарти є радше еталоном, аніж нормою, що відображає рівень, що його можна досягти за наявних умов діяльності.
Поточні стандарти — стандарти, що відображають витрати, необхідні для виготовлення продукції у звітному періоді за наявних умов діяльності.
Ці стандарти встановлюють з урахуванням існуючої технології й організації виробництва, продуктивності праці, кваліфікації працівників, тарифних угод та динаміки цін.
Застосування поточних стандартів витрат дає можливість заздалегідь визначати собівартість продукції для встановлення цін, складати звіт про прибуток, оперативно виявляти й контролювати відхилення, оцінювати діяльність центрів відповідальності.
Отже, система калькулювання стандартних витрат — це система обліку, яка використовує стандартні витрати задля:
/ контролю витрат;
/ прийняття рішень щодо цін;
/ оцінки виконання бюджетів;
/ усвідомлення витрат;
/ управління за відхиленнями.
Система калькулювання стандартних витрат охоплює:
/ встановлення стандартів витрат;
/ накопичення даних про фактичні витрати;
/ аналіз відхилень та складання звітності;
/ дослідження відхилень;
/ внесення необхідних корективів.
Розробку стандартів витрат здійснюють підрозділи, які відповідають за ті чи інші статті витрат. Зазвичай технологічний відділ визначає стандарти використання матеріалів, а відділ постачання встановлює стандарти цін на матеріали. Виробничий відділ розробляє стандарти робочого часу за операціями, а відділ персоналу — тарифні ставки оплати праці відповідних категорій працівників.
3.Центри відповідальності в системі управлінського контролю.
"Централізація ще досить поширена; одноосібне керівництво й досі трапляється в багатьох організаціях, і воно охоплює більшу кількість працівників, ніж управління, здійснюване групою менеджерів.
Одноосібне керівництво почасти зумовлене людською природою. Людям на високих посадах приємно вважати себе незамінними, і вони потай сподіг ваються, що так триватиме завжди. Вони не люблять передавати повноваження, оскільки вважають, що внаслідок цього зменшиться їхня значущість-
Головна економічна відмінність між централізацією' і- децентралЬа-цією полягає в тому, що в першому випадку меншими є витрати на утримання адміністративного апарату, а в другому — вища ефективність праці. Наукові дослідження свідчать: завдяки високому мораіьному духу та почуттю колективізму децентралізовані організації мають меншу плинність кадрів, менше прогулів та нещасних випадків".