Реферат: Теореми про диференціальні функції
Знайдемо
Виберемо α так, щоб для заданого ε справджувалась нерівність (5) і при х ® а виконувались співвідношення: f ( x ) ® ¥ і φ ( x ) ® ¥. Тоді
або
. (6)
Перемножимо почленно (5) і (6):
. (7)
Вибираючи значення ε достатньо малим і переходячи в останній нерівності до границі при х ® а , дістаємо (4).
Аналогічно розглядається випадок, коли х ® ¥.
Якщо f ( x ) і φ ( x ) неперервно диференційовані на півпрямій с < х < ¥ (–¥ < х < с ) φ¢(х ) ¹ 0, причому існує , то існує і :
|
(8)
Границя відношення нескінченно великих величин дорівнює відношенню їх похідних у разі існування останніх. |
- Приклад
L Зауваження. У формулах (4), (8) з існуванням границь відношення похідних випливає існування відношення функцій. Обернене твердження не буде правильним.
- Приклад. Обчислити
Згідно з правилом Лопіталя маємо:
Отже, границя даної функції не існує, оскільки не існує .
Але
L Зауваження. Правило Лопіталя є ефективним методом розкриття невизначеностей. Проте застосування його не завжди дає змогу спростити здобутий вираз і знайти шуканий результат.
- Приклад. Знайти .
Якщо застосувати правило Лопіталя вдруге, то функція під знаком границі набере початкового вигляду. Таким чином, за цим правилом не вдається розкрити невизначеність.
Але
ВИСНОВОК:
Невизначеності виду можна розкривати за правилом Лопіталя (1),(4),(8).
Застосування правила Лопіталя для розкриття невизначеностей виду
І. Невизначеність виду
за допомогою перетворень зводиться до невизначеностей або , а далі застосовується правило Лопіталя.
Знайти границю , якщо .
- Приклад. Знайти: .
.
- Приклад. Знайти .
.
При х ® + ¥ степенева функція зростає повільніше, ніж будь–яка інша показникова функція. |
ІІ. Невизначеність
за допомогою перетворень зводиться до невизначеності виду