Шпаргалка: Шпаргалка по украинскому языку

складні слова, перша частина яких позначається цифрою, може писатися комбіновано: 4-міліметровий. Дозволяється другу частину таких назв скорочувати, якщо це одиниця виміру.

окремі види інформації передаються у вигляді змішаного запису цифр і слів.

Стилі сучасної української літературної мови

Дві форми мови: усна і писемна.

Усна буває лише розмовною.

Писемна: науковий стиль, офіційно-діловий, публіцистичний, художній.

Усне мовлення

У.м. – слухове сприймання певної інфо. Спілкування і обмін думками відбувається безпосередньо.

Вживається побутова й діалектна лексика, слова розмовно-просторічного характеру, своєрідні фразеологізми тощо.

Синтаксична будова: вживання простих речень, часто – неповні. У складних переважає сурядність. Звязок речень переважно сполучниковий. Рідко вживаються дієприкметникові й дієприслівникові звороти. Не вкладаються в звичайні синтаксичні рамки.

За характером спілкування – діалогічне, має ряд лексичних особливостей.

Використання податкових засобів мовлення: жести, міміка.

Важлива ознака – простота і природність.

Сфера застосування – бесіда, розмова.

У.м. свідчить про культуру людини.

Правопис закінчень іменників власних і загальних назв у кличній формі

Іменники чол. і жін. роду 1 та 2 відміни мають окрему кличну форму.

Імен. чол. роду 2 відміни в кличній формі закінчуються на –у(-ю), -е.

Імен. твердої групи з суфіксами –ик, -ок, -к(о) та деякі імен. мішаної групи з основою на шиплячий приголосний (крім ж) мають закінчення –у: батьку, товаришу, хлопчику, провіднику, Іваненку, дядьку, синку.

Імен. мякої групи мають закінчення –ю: лікарю, токарю, вчителю, Костю, Юрію, водію.

Безсуфіксні імен. твердої групи та імен. мякої групи з суфіксом –ець, а також окремі іменники мішаної групи (це власні назви з основою на ж,ч,ш,дж і загальні з основою на р,ж) мають закінчення –е: Іване, Вікторе, Петре, козаче, інженере, хлопче.

Імен. чол. і жін. роду 1 відміни та зрідка імен. жін. роду 3 відміни в кличній формі закінчуються на –о, -е (-є), -ю.

Імен. 1 відміни твердої групи мають закінчення –о: сестро, Миколо, Людмило, дочко.

Імен. 1 відміни мякої та мішаної груп, а також імен. 3 відміни мають закінчення –е (-є): земле, мріє, Маріє, Софіє.

Імен. 1 відміни мякої групи, що означають жіночі і чоловічі пестливі імена або загальні назви, мають закінчення –ю: Меласю, Галю, Лесю, Вітасю.

2. У звертаннях, що складаються з двох власних імен (імені та по батькові), обидва слова мають закінчення кличної форми: Романе Романовичу, Іване Миколайовичу, Миколо Артемовичу, Ганно Василівно.

У звертаннях, що складаються з двох загальних назв в однині, кличну форму має тільки перше слово: пане бригадир, пане лікар, пане директор.

Іноді в таких звертаннях кличну форму можуть мати й обидва слова: пане бригадире, пане лікарю.

У звертаннях, що складаються із загальної назви та прізвища, кличну форму має лише загальна назва. Прізвище виступає тут у формі називного відмінка: пане Шевчук, пані Шевчук, пане Яковенко, пані Яковенко.

У звертаннях, що складаються із загальної назви і власного імені, кличну форму має загальне слово, а власне імя може мати і кличну форму і форму називного відмінка: брате Іване (брате Іван), сестро Ярине (сестро Ярина).

Правопис прізвищ та імен по батькові