Шпаргалка: Теорія держави і права 2

5) І т. п.

Структуру правового статусу складають три елементи:

1.Можливість мати права та обов’язки (правоздатність).

2.Можливість власними діями виконувати обов’язки та реалізовувати права (дієздатність).

3.Можливість самостійно нести відповідальність у випадку невиконання обов’язків (деліктоздатність).

17. Правовий статус особи і громадянина: співвідношення.

Правовий статус особи і громадянина певним чином співвідносяться між собою, маючи як спільні, так і відмінні риси.

СПІЛЬНІ РИСИ:

1.Вказані статуси належать єдиному суб’єкту – людині;

2.Вони певним чином закріплюються та розробляються;

3.Встановлюють межі можливої та необхідної поведінки;

4.Певним чином гарантуються та забезпечуються;

5.Відображають рівень розвитку суспільства та держави.

ВІДМІННІ РИСИ:

П р а в о в и й с т а т у с
особи	громадянина
1. Існує в суспільстві і не залежить від держави.	1. Виникає з появою держави.
2. Встановлюється суспільством шляхом закріплення традиційних правил поведінки, що історично склалися.	2. Встановлюється державою шляхом прийняття правових норм чи санкціонування існуючих традицій.
3. Закріплюється соціальними нормами чи існує в усній формі.	3. Має форму правового документу.
4. Його зміст складають права та обов’язки, зміст яких не відокремлений.	4. Окрім прав та обов’язків, що є чітко визначеними, елементом змісту є громадянство.
5. Права і обов’язки не мають взаємного характеру.	5. Виконання обов’язку є засобом реалізації права іншою стороною.
6. Поширюється на все населення.	6. Поширюється на громадян.
7. Заснований на загальнолюдських принципах.	7. Заснований на принципах національної та міжнародної систем права.
8. Гарантується суспільством шляхом застосування засобів громадського впливу.	8. Гарантується державою шляхом діяльності спеціальних органів та покладання юридичної відповідальності.
9. Відповідальність не має примусового характеру і застосовується від імені суспільства.	9. Відповідальність має примусовий характер і є засобом впливу держави.

18. Політична та державна влада

Після виникнення держави в рамках суспільства суспільна влада реалізується у трьох її формах:

1) Соціальна, що здійснюється від імені суспільства та регламентується соціальними нормами, метою якої є впорядкування відносин між людьми (релігійна, економічна, сімейна, корпоративна).

2) Політична, що здійснюється від імені певних соціальних структур з метою реалізації принципу представницької демократії.

3) Державна, що реалізується від імені держави з метою надання суспільству рис системності та має правову форму закріплення.

Найбільш поширеними є три точки зору на співвідношення державної і політичної влад:

1.Політична і державна влада є ідентичні поняття, тому що держава є основним засобом здійснення політичної влади.

2.Політична влада є більш широким поняттям, бо вона здійснюється не лише державою, а й іншими суспільними утвореннями.

3.Державна влада є поняттям більш широким, бо саме держава визначає можливості втручання в політичну сферу інших соціальних утворень та закріплення їх повноважень конституційно.

Державна і політична влади мають спільні риси:

1.Реалізуються конституційно визначеними суб’єктами;

2.Приймають обов’язкові рішення;

3.Рішення мають формально визначений характер;

4.Стосуються єдиної сфери діяльності – суспільства;

5.Сприяють впорядкуванню суспільних відносин шляхом врівноваження політичних інтересів.