Учебное пособие: Робота з важкою дитиною

Як правило, це позиція людини, що дуже мало цінить себе, як то кажуть, з низькою самооцінкою. Ті, хто додержується цієї позиції, вважають, що вони дійсно ні на що не здатні, а везіння їх обходить. Зазвичай, вони діють вкрай обережно, довго наважуються на щось, перебирають всі можливі перешкоди, або взагалі “закінчують роботу на початку", заздрять іншим, не схильні до ризику і майже ніколи не досягають успіху.

У мене все добре - у них (нього) не все добре, або Я”+”, вони “-“.

Це вже позиція людини із завищеною самооцінкою. Такі люди ніколи не вважають себе винними, у всіх неприємностях звинувачують інших, вони часто досягають бажаного, але у оточуючих симпатії не викликають.

У мене не все добре - у них (нього) не все добре, або Я”-“, вони “-“.

Це позиція безнадії. Людина з такою позицією не помічає нічого доброго ні у собі, ні у інших. Світ для неї завжди у темних фарбах. Така людина ні себе не любить, ні оточуючих. Про везіння взагалі говорити нічого.

У мене все добре - у них (нього) все добре, або Я”+”, вони “+”.

Це оптимістична позиція. Люди, що її займають, добре ставляться і до себе, і до оточуючих, серед недоліків завжди знаходять щось позитивне, а коли когось і критикують, не зачепають гідності, не принижують, не ображають. Такій людині завжди симпатизують і вона досягає значних успіхів.

Зорієнтувався у власній позиції?

Якщо це не № 4, постарайся змінитись, бо це і є позитивне мислення.

По-друге, з діями та почуттями. Мудрість Сходу говорить: ” Навіть коли ми не можемо змінити обставини, ми можемо змінити своє ставлення до них”. Зміни “-“ на “+". Це і є дії. Почуття зміняться самі.

Позитивне мислення - твій ключ до успіху!

Методики для корекційної роботи з класом

Корекція “суспільної думки”

“Корони"

Для проведення цієї гри вихователю потрібно підготувати паперові “корни” - склеїти паперові стрічки по розміру голови дитини, на яких написати своєрідні “ярлики", наприклад: я малятко; я веселий; мені не цікаво; я хочу спати; я голодний; допоможи мені; люблю компліменти; я невдаха; я ненадійний; у мене все виходить; мене зневажають; ні з ким не говорю; відчепись від мене; скажи мені щось приємне; я тебе не слухаю; ти мені подобаєшся; я завжди правий і т. ін.

Хід гри. Розділіть дітей на невеликі групи (по 3-5), розсадіть групи по класу, щоб вони одна одній не заважали. Дайте будь-яке спільне завдання. Наприклад, виготовити портрет ідеального друга (див. гру з такою назвою). Перед початком роботи роздайте дітям “корони”:

Діти, зараз ви отримаєте секретні “корони". Що на них написано, будуть бачити тільки ваші одногрупники, особисто кожен свою корону бачити не повинен і питати, що написано, у інших теж. Носити ці “корони" потрібно весь час виконання завдання. Є ще одна хитрість. Всім членам групи потрібно спілкуватись з кожним так, як вимагає його “корона”. Наприклад, на “короні" написано: “ я клоун", то ж всі члени групи можуть сміятися з цього “клоуна”, кривлятися, тощо. “Клоун” до кінця гри не повинен знімати “корони" або протестувати проти будь-якої поведінки у свій адрес.

Потім потрібно дати дітям попрацювати у “коронах” хвилин 10 - 15, уважно спостерігаючи за дотриманням правил. Якщо у будь-якій групі виникли загострення у спілкуванні або група захопилася “коронами", веселиться і не працює, гру слід припинити і перейти до обговорення. Якщо групи працюють нормально, можна дочекатися закінчення виконання завдання і перед демонстрацією результатів теж спочатку обговорити “коронне” питання.

Діти, перед тим, як продовжити роботу (розглянути результати вашої роботи), ми обговоримо з вами ваші “корони”. Зараз кожен з вас висловить свої враження по таким питанням (за бажанням питання можна записати на аркуші чи дошці):

Чи здогадалися, що написано на власній “короні”, що допомогло це зробити або заважало?

Чи зручно ви почували себе, коли з вами спілкувалися по “коронному”?

Чи вам приємно було спілкуватися з одногрупниками по “коронному"? У яких випадках?

Чи подобалося вам те, як спілкувалися з вами у відповідь?

Чи не заважали “корони" працювати над загальним завданням?

Питання до всього класу:

А чи спостерігали ви у житті. що з деякими дітьми теж спілкуються, ніби на них є “корона”? Чи може самі це відчували?

У яких випадках це буває?

Що почувають, на вашу думку, діти у реальному житті, коли з ними спілкуються ось так, по “коронному”? У яких випадках допомагає? Заважає?

А хто, по вашому, “корони" у житті чепляє? Чи буває так, що людина сама добровільно одягає “корону”?