5-7 речень з діалективними словами із повісті "Земля " Кобилянська

Схопилася жваво на рівні ноги і пригадала собі щось. Там, у стодолі на снопах, забула волічку[1][12 [1][12] Волічка — шерстяні нитки для вишивання.)     Вона стояла бліда й гляділа напіввистрашено, напівглупкувато і лише з натугою видобувала слова до відповіді, коли до неї звертався хто з яким-небудь словом. Мала на собі шовкову ріклю[1][16],  довгий, новий, багато вишитий кожух із звисаючими кутасами[2][17].  [1][16] Шовкова рікля — шовкова в різних смугах сукня без рукавів, з станком (половиною плахти), пришитим до спідниці. [2][17] Кутаси — китиці на одежі для прикраси.   Окрім хати, що стояла недалеко панського дому, мали ще тут, на полях, два бурдеї[1][25]. В одному мешкав усе хтось зимою й літом, у другім заховувались бджоли, а в стайні, що розклалася близько коло тих пивничних мешкань[2][26], розжився їх прекрасний товар. За стайнею дальше стояли стоги із збіжжям і конюшиною. Там білівся невеликий чистий тік. Все се лежало, мов у плиткому кітлі. Подальше розрісся лісок, ніби город[3][27]. [1][25] Б у р д е й — землянка. [2][26] Пивничні мешкання — землянки. [3][27] Город — сад.