Аналіз сонета Франка "Сікстинська Мадонна"

Спавжніс шедевром є сонет "Сікстинська Мадонна"(1881),  викликаний роздумами Франка над однойменною картиною Рафаеля   "Сікстинська Мадонна"(1516), на якій поєднано божественне й земне  начала, лик Богородиці з образом босоногої жінки. Внутрвшній рух цього  жіночого образу підкреслюється тривожними тінями складок одягу,  клубоченням хмар під ногами Мадонни, її задумливим поглядом, здатністю  вмить спуститися на землю і водночас залишатися недоступною. Ця  багатовимірність і динаміка Рафаелевого образу Мадонни проливає світло і на художню картину сонета Франка, овіяного високим шиллерівським духом: вірою в пермогу краси, невіддільною для поета від добра, а відтак  божественного начала.   У сонеті Франка жінка втілює красу мистецтва, творче натхнення,  музу. Образ жінки багатогранний, він асоціюється з архетипом матері -  символ космічного і земного життя, берегинею родючості, смерті й  воскресіння. Через символ вічного оновлення земна жінка виростає до  образу матері-діви, чистої й непорочної краси.