Аналіз вірша Лесі українки ,,Все все покинуть.до ткбк полинуть''

Входить до циклу «Невільничих поезій». Жанр: Медетація, в якій автор осмислює недолю свого «занапащеного, нещасного краю» , під’яремне життя в якому викликає і сором, і жаль, і сльзи. Ідея: О сліз таких вже вилито чимало,- Країна ціла може в них втопитись; Доволі їм вже литись,- Що слози та, де навіть крові мало … — Це заклик до дії за визволення рідного краю. Сльози – ключове слово у поетичному тексті, однак значення щоразу увиразнюється контекстом: лірична героїня ладна «ридати» над лихом України, що перевершує усі бачені насильства, однак «соромиться» сліз , що ллються від безсилля. Яскравий взірець громадської лірик, цей вірш демонструє «твердий і мужній тон»(М.Зеров), співчуття патріотки до страждань нації реалізується у проповіді високого вчинку в ім’я майбутньої свободи.