Батьки головного героя "Енеїди"

Аналіз «Енеїди» Котляревського Котляревський «Енеїда» аналіз твору — тема, ідея, віршовий розмір, жанр, сюжет, головні герої. Іван Котляревський «Енеїда» аналіз твору Автор «Енеїда»: Іван Котляревський Рік написання «Енеїда»: 1798 — видано перші чотири частини, 1826 рік — завершено «Енеїду», 1842 — «Енеїда» надрукована повністю. Тема «Енеїда»: змалювання життя українського суспільства к. ХVІІІ — поч. ХІХ ст. різних верств населення. Ідея «Енеїда»: висміювання українських панів і чиновників, козацьких старшин, їх паразитичного життя, обжерливості, пияцтва, нікчемних сварок і водночас уславлення патріотизму, вірності обов’язку, мужності, товариської солідарності (Еней, троянці, Низ та Евріал). Основна думка: засобом сміху викрити і засудити негативні соціальні явища суспільства к. ХVІІІ ст.— поч. ХІХ ст. Жанр «Енеїда»: бурлескно-травестійна поема Віршовий розмір — ямб Проблематика «Енеїда» • соціальна нерівність; • патріотизм народних мас; • виховання майбутнього покоління; _ дружба і ворожість; • любов і ненависть; • людяність і моральна нікчемність. Головні герої «Енеїда» Олімпійські боги: • Зевс (Зевес або Юпітер) — верховний бог, бог блискавки і грому. • Юнона (Гера) — богиня шлюбу, його дружина. • Венера (Афродита) — богиня кохання, побічна дочка Зевса, мати Енея. • Еол — бог вітрів, брат Зевса. • Нептун — бог моря, брат Зевса. • Вулкан — бог вогню, покровитель ковалів, чоловік Венери. • Меркурій — бог торгівлі, посланець богів, син Зевса. Земні герої: Еней — троянський цар, син Венери й Анхіза. Анхіз — цар Трої, батько Енея. Низ та Евріал — троянські воїни. Дідона — цариця Карфагена. Латин — цар Латинської землі. Амата — його дружина. Лавінія (Лавіся) — їх дочка. Турн — цар рутульський. Еванд — цар аркадський. Палант — його син. Сівілла — жриця бога сонця Феба. Короткий зміст «Енеїда» Частина І. Початок подорожі Енея. Гостювання в Дідони. Буря на морі. Відвідини Енея із Сівіллою. Частина ІІ. У Сіцілії. Поминки по батькові Енея Анхізу. Пожежа (горить троянський флот). Частина ІІІ. На землі Кумській. Зустріч Енея із Сівіллою, вони подорожують на той світ (опис пекла, раю). Зустріч із батьком Анхізом. Частина ІV. У Латинській землі. Вивчення троянцями латинської граматики. Обмін подарунками Енея із царем Латином. Підготовка до війни, її початок. Частина V. Війна між троянцями і рутульцями. Героїчний подвиг Низа та Евріала. Частина VІ. Продовження війни. Поєдинок Турна з Енеєм. Перемога Енея. Композиція «Енеїда» Твір містить шість частин, які змістовно пов’язані з подорожжю Енея і тими пригодами, що трапилися з ним. Експозиція: знайомство з Енеєм і його ватагою троянців, які нагадують козаків-запорожців, з їх завзяттям, хоробрістю, веселими звичаями і войовничим настроєм. Зав’язка: подорож Енея з троянцями у пошуках Італії. Кульмінація: битва Енея з Турном, в результаті якої боги також розділились на два загони. Розв’язка: перемога Енея над Турном, бо Зевс зглянувся на героя і став на його бік: Живе хто в світі необачно, / Тому нігде не буде смачно, / А більш, коли і совість жметь. Сюжет «Енеїда» У творі накладаються дві сюжетні лінії: • основна — реальні мандри запорозьких козаків після зруйнування Січі; • канва сюжету поеми Вергілія. Перша сюжетна лінія домінує над другою через образну систему твору. Звідси — історично обґрунтовані висновки про характери героїв як національних типів, а конкретно — як запорозьких козаків. Сюжет «Енеїди» майже відтворює сюжет Вергілієвої «Енеїди». Після зруйнування Трої Еней разом з уцілілими троянцями шукає Італію. Сім років злостиві боги водили їх морем. Коли троянці прибувають до Італії, їх зустрічають гостинно. Еней хоче одружитися з дочкою місцевого царя Латина Лавінією, але того ж__прагне Турн, цар рутульців. Турнові допомагають цариця Амата, дружина Латина, і цар Евандор. Боги також розділились на два загони: одні — на боці Енея, інші — Турна. Однак Еней перема- гає Турна в бою і стає чоловіком Лавінії. Особливості твору «Енеїда» «Енеїда» — енциклопедія життя українського народу. Легко і невимушено вплітаються у сюжет поеми описи різних аспектів життя українця. У поемі зібрано велику й цінну етнографічну, етнологічну і фольклорну інформацію. У структурі поеми описано народні вірування, звичаї, ігри, обряди, справи, побут, кухню й одяг. І. Котляревський з гумором описує порядки в судах, війську, канцеляріях. Місце у поемі знайдено й розповіді про влаштування українських шкіл. У поемі відбито народну мову періоду Гетьманщини, у ній наводяться зразки не тільки мови суто народної, але й мови, притаманної козацькій верхівці, фактично новоутвореному українському дворянству. Українське присутнє у поемі в усьому.