Діалог фантазія з улюбленим містом

 Привіт.Ти зовсім не змінилась,моя Варшаво.    - Рада бачити тебе. З тобою щось не так,ти інша.Коли мене ти покидала,ти веселою була,а зараз..зараз плачеш..Чому?Що пригнітило твоє серце? - З моменту,коли я покинула тебе,моє життя перетворилось на балаган.Стало геть туго. - Поділись зі мною,ти знаєш,я завжди тебе розуміла. - Пам"ятаєш,коли я вперше приїхала до тебе,в мене горіли очі,були шалені ідеї,мрії,та зустрівши Його,я загубилась.Я втратила все,з чим приїхала до тебе.З часом я зрозуміла,що це кохання мене губить,що пора з тобою прощатись.Коли я їхала,то попрощалась із тобою з посмішкою.Я їхала різними містами,зустрічала багато людей.Та за ці рки я так і не змогла відродити те,з чим завітала до тебе,Варшаво.Я не знайшла більше того шаленого кохання,яке б мене так само віддано погубило. - Я відчуваюв твоїх словах щось загадкоае.Розказуй,з чим зараз завітала до мене?! - Якщо твоя ласка,прийми мене до себе,поверни того,що кохаю.Допоможи мені повернути загублене.Я знаю,ти можеш.Ти моє місто мній і надій.Ти все можеш.Допоможеш? - Заходь.Почнемо все з початку.За такі слова,я стану тобі рідною землею.Ласкаво прошу. - Дякую тобі,люба Варшаво.