Діалог на тему " Бабуся попросила подати окуляри"

Сьогодні погожий весняний день. Ласкаво пригріває сонечко і так хочеться поскоріше піти грати з друзями на вулицю. Я поспішаю додому, поспіхом кидаю портфель і вітаюсь з бабусею:  - Добридень, бабусю (ім я)!  - Добридень, онуку(онучко)! Як справи у школі?  - Все добре. Я піду на вулицю гуляти з друзями.  - А що стосовно уроків? Знову мати сваритиме, що не виконав(-ала)?  - Ні, я швиденько, обіцяю!  - Гаразд.А чи не міг би ти подати мені окуляри? Вони лежать на ооон тій поличці...Бо так хочеться почитати книжку! Я вже поспішаю і стою біля ганку, але бабусине прохання зупиняє мене.  - Звичайно!Тримай!  - Дякую! Не барися на вулиці. Радісно цілую бабусю! Як чудово, що вона в мене є!  - А знаєш що? Давай я разом з тобою почитаю?Я не поспішаю.  - Із задоволенням! Як приємно бути корисним для оточуючих!