Допоможіть. пошуки сенсу життя, і призначення людини у трагедії "Фауст" Йоганна Гете

Вся I дiя трагедiï представлена усього 5 пунктами плану, хоча за обсягом займає чимало сторiнок. Це свiдчить, що I частина твору, як i вся трагедiя взагалi, має неабияку iнтенсивну внутрiшню дiю, наповнену енергiєю пошуку, думки, почуттiв. Пiдтвердженням цього є цитатний план до I дiï “Нiч”. Зразок цитатного плану внутрiшньоï дiï (до I дiï трагедiï “Нiч”). У фiлософiю я вник, До краю всiх наук дiйшов Уже i лiкар, i правник, 1.на нещастя, богослов… Коментар. Фауст стає у Гете символом людини, котра вiдчайдушно шукає сенс буття. Початок пошукiв розчарування в науках, якими вiн оволодiв, медицинi, юриспруденцiï, богослов'ï, фiлософiï. 2.Не можем знати ми нiчого! Коментар. Врештiрешт, Фауст доходить висновку, що теоретичнi, книжнi знання нiчого не вартi в справжнiх пошуках таємницi людського буття. 3.Не вiрю я, що я щось знаю, Не вмiю я людей навчати… Коментар. Крiм усього, Фауст розчарувався у власних здiбностях пiзнання свiту. 4.Томуто й почав я ворожити, Чи не одкриє духiв мiць Менi одвiчних таємниць… Коментар. Тому герой вдається до ворожiння, прагнучи вирватися iз зачарованого кола книжкових iстин. 5.Вiзьми цю книгу чарiвну; Цей Нострадамiв вiщий твiр Тобi вiдкриє таïну. Спiзнаєш ти шляхи свiтил, Збагнеш природи вiчний рух, I в душу вступить повiнь сил, Коли промовить духу дух. 5.Природа безконечна! Де ж, коли ж Знайду ту грудь, що нею свiт ти поïш, I небо, й землю все живиш? Коментар. Фауст натрапляє на знак макрокосмосу i розгублюється: у всесвiтi немає точки опору для пошуку вiдповiдей. Безкiнечнiсть Всесвiту сильнiша за людськi можливостi. 6.Ти, Дух Землi, менi рiднiший, Я став вiдразу мов сильнiший… Коментар. Але Дух Землi, на який натрапляє Фауст, не дає вiдповiдi на питання, i справжнє знання про сутнiсть людського буття залишається для героя недосяжним. 7.Я подоба божа, I не близький до тебе! Коментар. Дух Землi зникає, i на змiну йому до Фауста приходить його учень Вагнер. Вiн схоласт i догматик повна протилежнiсть Фаусту. 9…. Це йде мiй помiчник, Докучливий сухий влазливець! У Фаустi Гете з самого початку пiдкреслює найважливiшi властивостi людськоï натури: незадоволенiсть досягнутим i спрямованiсть до iдеалу. Розвиток внутрiшнього сюжету у творi зумовлений саме таким ходом думок автора. Це ж визначає i особливостi жанровоï природи твору.