Історичний портрет Петра Сагайдачного

Петро Сагайдачний був родом із Галичини, народився в родині священика. Змалку навчався військової справи, був високоосвіченою, інтелігентною, глибоко релігійною людиною. Особливо добре вмів стріляти з лука. На Запорозькій Січі мав величезний авторитет. Його організаторські здібності добре проявилися в першу чергу у вишколі запорожців та створенні регулярних частин війська. Залізна дисципліна, яку всіляко підтримував Петро Сагайдачний, зробили свою справу досить швидко. Військо стало якісно найкращим в Європі. Надзвичайну сміливість козаки тепер стали поєднувати із тактичними та стратегічними факторами військового мистецтва. Османська імперія страждала від походів Сагайдачного, особливо нападів з моря. В 1606 році відбулося взяття Варни з моря, і Запорозьке Військо проголосило Петра Сагайдачного гетьманом України. У 1616 році відбувся історичний похід на Кафу, турецьку твердиню в Криму з найбільшим в імперії ринком рабів. Річ Посполита рахувалася з козаками вперше за довгу історію існування Січі. Сагайдачний прихильно ставився до ідеї посилення України, однак поки-що у складі Польщі. Адже початок ХVІ століття позначився продовженням агресивної зовнішньої політики поляками та турками. Невдовзі після поразки поляків в битві під Москвою у 1612 році з претензіями на царювання король Владислав оголосив новий похід на схід. Сагайдачний відгукнувся, оскільки, ймовірніше всього, він розумів, що протистояння з турками на півдні буде набагато простішим у випадку об’єднання Москви і Варшави, а в той час це можливо було зробити лише військовими методами. Крім того, довгий період «смути» в Московському царстві підштовхував до цього і самих поляків. У 1618 році Петро Сагайдачний підійшов до Москви, здобувши попередньо ряд міст, і розпочав разом з поляками фінальний штурм, однак невдовзі відмовився руйнувати столицю православного народу. Отримавши політичні дивіденди, він сподівався на виконання Польщею обіцянок про вольності. Однак та не дотримала слова, і Сагайдачний відмовився допомагати Варшаві. В битві під Цецорою на території Молдавії проти турків у 1620 році шляхта була розгромлена, а в наступному 1621 році 200 тисяч турецько-татарського війська підійшли до Хотина. Без запорожців Річ Посполита виглядала приреченою. Король благав допомоги, і український гетьман відвернув загрозу, таким чином врятувавши всю Європу від поневолення. Турецька сила могла надовго захопити Річ Посполиту, а потім і сусідні країни. А в першу чергу могла постраждати Україна. Важке протистояння давалося взнаки і полякам, і козакам. Петро Сагайдачний проявив себе в цій війні як неперевершений військовий стратег і тактик. На жаль, в одній із битв його було поранено отруєною стрілою. Помер гетьман наступного року навесні.