Казка на тему " казка зимової ночі" пж срочно

У сутінки зима вгорнулась, Клянучи холоди, заснула. Навшпиньки ніч з-за хмар зіпнулась, В замети сторожко ступнула.  Стрункі тополі нарядила У тіней трепетні примари, І вмить в захмарну вись злетіла, Де місяць пас зірок отари.  – Сріблястий місяцю, пастуше! Надходить мить моя остання, Жени скоріш отару, друже, Нап‘ється хай краси світання!  Зірки красою обпилися, Скупались в барвах наостанку, Багряним злотом розлилися Та й розчинились у світанку.  За ними й ніч крилом змахнула, Між хмари десь пошкандибала. Зима з заметів позіхнула: Ох! Я, здається, щось проспала…