Характеристика Гурона і Сент-Ів ("Простак" Вольтера)

Конфлікт "природної людини" Гурона і французького суспільства. (Індіанець Гурон, "природна людина", опинився у Франції, де зіткнувся з цивілізованим світом. Гурон — смілива і мужня людина. Він хоробро бився з англійцями і після тривалого бою його взяли у полон, та хоробрість юнака сподобалась англійцям. Вони відпустили індіанця і навіть запропонували йому здійснити подорож до Європи. Жадібний до знань і мандрів Гурон погодився. Тут і зустрів на березі Франції своїх родичів — дядечка і тітоньку Керкабонів. Побачив також багато чого досі йому невідомого у цивілізованому світі. Не все йому подобалося, далеко не з усім він був згоден — звідси і драматичні конфлікти "природної людини" і світу цивілізації. На відміну від Ж. Ж. Руссо, який вважав "природну людину" шляхом до світлого майбутнього всього людства, Вольтер зіштовхує свого героя з цивілізованим світом, висвітлює всі недоліки як цивілізованого світу, так і "природної людини".)  2. Образ мадемуазель де Сент-Ів як символ зв'язку між "природною людиною" і суспільством, зіпсованим цивілізацією. (Мадемуазель де Сент-Ів — перше і серйозне кохання Гурона. Виходець із дикого краю, він не розумів жодних законів і умовностей, які могли б завадити єднанню двох люблячих сердець. До цієї зустрічі у Гурона був невеликий досвід любовних стосунків. Як він сам розповів новим друзям, на батьківщині у нього було кохання до гуронки Абакабу. Заради неї Гурон поборов свого суперника-індіанця. І хоча батьки коханої хотіли з'їсти переможеного, юнак відпустив його. Проте щастя Гурона було коротким — його кохану з'їв ведмідь. Нове кохання до вродливої дівчини — мадемуазель де Сент-Ів спалахнуло у серці Гурона з небаченою силою. Через нестримність почуттів, через його небажання підкорятися і визнавати елементарні правила і закони цивілізованого суспільства загинула його кохана, яка всім пожертвувала заради визволення із в'язниці Гурона. Можливо, з часом, призвичаївшись до цивілізації і ставши хорошим офіцером, Гурон збагнув усю глибину трагедії, до якої призвела його дикунська поведінка. Принаймні, як стверджує Вольтер, Гурон до кінця днів беріг пам'ять про кохану.)