Клен цілу зиму спав.Крізь сон він чув завивання хуртовини і тривожний крик чорнрго ворона.Холодний вітер гойдав його віти,нагинав їх низько до землі. Та ось одного сонячного ранку відчув клен,ніби до нього доторкнулося щось теп...

Це була весна. Вона пробудила його від тяжкого зимового сну. На його вітах напукли бруньки зеленого листя. Немов щось лагідне і тепле, радісне та привітливе пролилося по його стовбуру, його вітах. І таким було приємне те відчуття, що дерево немов ожило. Весна - пора, що пробуджує все навкруги.