Коли слабка жінка стає сильнішою від могутнього лицаря...(За романом "Айвенго" В.Скотта.)

Леді Ровена сентиментальна і ранима, відчуває глибокі й щирі почуття. На турнірі, покладаючи на голову переможця вінок, вона дізналася в лицарі Айвенго, і «з грудей її вирвався слабкий крик. Однак вона опанувала себе і, вся тремтячи від нестримуваний хвилювання, примусила себе витримати роль до кінця». До того ж Ровена постійна в своїх почуттях. Вона щиро любить «друга дитинства» і турбується про нього. Саме сльози розжалобили де Брас, змусивши його відступитися від своїх підлих намірів, коли вона «підняла стислі руки до неба і вибухнула гіркими сльозами».Вихованка Седріка захищає честь близьких їй і благородних людей. Особливо гаряче Ровена заступається за свого коханого, ручається за його честь і гідність: «нехай мій голос пролунає на захист відсутнього Айвенго, якщо ніхто в цьому будинку не бажає за нього заступитися».