Написати свій детектив від руки 

Вечер був тихим і теплим. Зорі були яскраві, а місяця зовсім не було видно. У такі ось миті зовсім не разраховуєшь  на якісь несподіванки. Тим паче на неприємні. Думаєш про все одразу і в одночас ні прощо. Зовсім не хотілось навіть подумки повертатись до цих шкільних неприємностей. У школі цього останнього перед канікулами морок тиждня оголосил ярморок. Нічого кращого от детективного розслідування вони придумати не змогли. А, власне, ідея-то гарна. Відчути себе слідчим, позмагатися з реальними людьми. Можливо, вдасться зарекомендувати себе в новому колективі. Не те щоб дуже хотілося, але... Непогано було б розставити крапки над і на прикінці навчального року. Якраз чудова нагода поміркувати.Вбито трьох, директор щник, десятикласники щось задумали. До речі загиблі моглиб поводитись якось тихіше, а не влаштовувати цирк у Їдальни. Так, не відволікаємось. Навіщо вбивати пана N. Більшість делетантів підозрюють А. Я теж на ньго думав спочатку. Наіграна сцена сварки на мойданчику, його зникнення... Але не збігається щось. Що? За сценарною характеристикою він не палка людина, до того ж розумна та раціональна. Що ще?  Не надто ємоційна. Так. У спланованому вбистві сенсу немає. Мативу теж. Отже за цими та іншими показниками А скоїв ненавмисне вбивство у стані афетку. Щось не так. Все ж таки не так. Хіба, враховуючи його сценарну характеристику він би втік. Не схоже. Мислемо від зворотнього. А - не вбивця. Що ж сталось тоді. Пригадуємо всі обставини. Сварка була -це факт. І зустріч один на один у кабінеті теж. А останній бачив пана N живим. Можливо він дійсно поранив йонго. Алеж удар повинен був пом"якшити замисник, у який було воткнуто ножа. Якщо той удар і був причиною смерті N, то А обладає не аби якою фізичною силою. Це не так. Висновок: А дійсно поранив N у груди і зник (як і чому - покищо не важливо), але Т все ще був живим. То чому ж він не відгукнувся, коли ми стукали в двер? Чи він відгукнувся? Двері було замкнено з середени. Він хотів відчинити нам.... але ми вибили двері, натиснувши таким чином на рукять ножа. Ні. я кілька разів оглядав кабінет - на дверях жодних слідов. Мала б зостатися вм"ятина.  Може це недочот постанови? Декарації підвли. Все ж шкільні масштаби... Хоча. Вбитий пан  N вже вийшовши із образу пообідав в їдальні у всі на увазі, але, коли я з Сашою був на кухні, куди, до речи тим чи іньшим чином, відправляли усіх детективів, то бачив неприбрану тарілку з обідом, де була нетронута морква, яку пан N не їсть. На цей факт нашу увагу навмисно акцентуваоли і не раз. Тобдо пан N жив! Але як же усе іньше. Забагато думок на согодні. Завтра буде новий день. Я доведу цю справу до кінця. А зараз... зараз треба побути наодинці з зорями. Ох уж мені ці зорі...

У офіс детективного агентства «Конрад» зайшла молода жінка,років 25.ЇЇ зустрів помічник детектива – Артур Белл.-          Добрий день. Мене звати Артур Белл. Я допомагаю у розслідуваннях сищику Максу Стронгу.- Ох добрий день. Я – Кеті Вінслет. Я маю підозри,що…І в цей момент до кабінету зайшов Стронг…-          Здрастуйте,- сказав він.-          Добридень,містер Стронг. Я – Кеті Вінслет .-          Дуже приємно. То з чим ви до нас прийшли?-          Мені здається,що за мною стежать-          Ви комусь перейшли дорогу?Або ви багата людина?-          НІ,хоча в мене є одна сімейна коштовність. Це каблучка з білим діамантом. Вона передається з покоління у покоління всім жінкам мого роду. Моя прапрабабу ся була знаменитого дворянського роду Вінслентів.-          Так,я читав про цей рід,- сказав Белл.-          На цю каблучку все моє життя зазіхає мій старший брат Ніколас. Він завжди мені заздрив. Десять років тому ми з ним посварились і з тих пір не бачились. Він навіть ніразу не приїжджав до моїх батьків…-          Можливо він знову приїхав у Йорк?- висловив свою думку Стронг.-          Все може бути,якщо він приїхав у рідне місто,не навідуючись сюди вже 10 років,то він явно щось задумав,- додав Белл.-          Скажіть свою адресу. Ми за всім простежимо.-          Фронт-стріт,28,- сказала Кеті.-          Добре-          Ну я піду. До побачення.-          До побачення. Ми будемо слідкувати за вашими діями та зробимо свою роботу,- сказав Стронг.Жінка пішла…У вікно ми побачили,як за Кеті почав йти якийсь чоловік,не дуже приємної зовнішності,риси його обличчя були наповнені злості. Ми одразу ж вибігли на вулицю та пішли за ними.Йдучи десь з 20 хвилин ми дійшли до дому Кеті. Вона нас не помічала.-    Макс,а може це той самий Ніколас?- сказав Белл.-    Так!Це точно він! -відповів Стронг.Ми підійшли до нього.-          Вибачте,а котра зараз година?-          12:20.-          Дякуємо-          Нема за що.-          Мені здається я вас десь бачив,- сказав Макс Стронг. Ви випадково не Дрейк?-          Ні. Мене звати Ніколас.-          То ви проїздом в нашому місті чи живите тут?-          Я тут вже не був майже 11 років. Я приїхав до сестри. Забрати своє!-          То що ж ви маєте на увазі?-          А навіщо вам це знати. Я вже й так сказав більше ніж потрібно!-          Я просто письменник,я пишу свої романи на основі реальних подій. Мені  дуже цікаве ваше життя. Може зайдемо до кав’ярні. Та ви мені все розповісте?-          Ну добре. Ви мене переконали.Ось вони втрьох сидять в кав’ярні та Ніколас розказує свою історію …-          Я ніколи не любив свою сестру. Мої батьки завжди приділяли їй море уваги,в той час,як я навіть не мав друзів. Кеті - так звуть мою сестру,теж мене не долюблювала. Зараз я хочу їй помститися,вкрасти свою річ. Сімейну дорогоцінність. Дуже дорогу каблучку. Вона передається у нашій сім’ї з покоління у покоління. Наші з сестрою предки дуже її  берегли. Зараз вона у руках Кеті,а повинна бути в мене!!!-          Я точно напишу про це книгу.-          Ну добре.-          То може ви мені скажете свою адресу та номер телефону.-          Так звичайно. Черри-стріт,6. А номер -   3-65-28.-          Дякую. Ну ми підемо.-          Цей Ніколас виявився дуже дивним. Потрібно здати його до поліції. – сказав Стронг.-          То ходімо,– відповів Артур.Детективи прийшли до поліції та все розповіли. Наступного дня Ніколас заліз до оселі Кеті та намагався викрасти каблучку,та нічого не вийшло,бо поліціянти вже заховались в будинку та затримали його на крадіжці.-          Ні!Ні!Я тобі ще помщусь!- кричав Ніколас Кеті.Вона мовчала.Кеті була дуже вдячна Артуру Беллу та Максу Стронгу за розкритий злочин. Та наступного ж дня продала будинок та переїхала в інше місто,де б її ніхто не знайшов. А Ніколаса посадили за грати на 12 років.