Переказ твору "Запорізька Січ"

Історія України багатогранна і неповторна. Скільки таємного і невивченого вона зберігає і до сьогодні. Скільки ще білих плям прийдеться відкрити українцям, а скільки їх так і піде в небуття, укриваючи героїзм чи, навпаки, позор наших пращурів. Однією з яскравих сторінок України є її прекрасне лицарство - Запорізька Січ. Це була окрема держава в державі зі своїми законами честі і совісті, зі своїм устроєм і порядками, відвагою і цінностями. Відвага і бойовий дух козаків не знали людських меж, тому часто їх називали характерниками, а вороги взагалі вважали, що хоробрі воїни зв'язані з нечистою силою. Дисципліна та військова виучка у Січі була понад усе.А ще - відвага і свободолюбивість. Туди вже потрапляли люди не з слабкого десятка, бо частина із козаків просто втекли від своїх панів. При поверненні втікача, пан взагалі міг скарати сміливця на смерть за таку непокірність. А дехто не просто тікав, а ще й умудрявся спалити ненависному поміщику фільварок або й вбити гнобителя. Та і реєстрували мужніх воїнів під вигаданими прізвищами, часто по виду іх праці, щоб загребущі панські руки не змогли кріпаків повернути назад у рабство. Ось звідки у нас на Україні так багато сьогодні Гончарів, Мельників, Швеців, Стельмахів, Ковалів. Бувало, що прізвиськом-прізвищем висміювали якусь негативну рису чи, навпаки, підкреслювали героізм козака. Звідси й пішов Палій, Перекотиполе, Побрехенько,Цибуля, Баран, Буряк, Сало, Шпак, Відчайдух. А бували і комічні, на зразок Нездіймишапки, Непийпива,Задериголови, Перебийноса, Могили, Костогриза, Шмаркатюка,Ковбаси, Оселедця чи Коцюби. Пізніше до українських прізвищ почали додавати різні закінчення і виникли нові, на зразок Баранюка, Барановського чи Баранченка. Якщо ж ви сьогодні носите прізвище Паламарчук чи Паламаренко, то не смійтеся над тим, у кого воно Панікадило, бо, можливо, ваш далекий пращур Паламар прислуговував у бою своєму побратиму Панікадилу, і разом вони боронили Батьківщину від ворога.