ПЕРЕКАЖІТЬ ТЕКСТ ПОЖАЛУСТА. Минув тиждень, і Вірного вже не можна було впізнати.

ПЕРЕКАЖІТЬ ТЕКСТ ПОЖАЛУСТА. Минув тиждень, і Вірного вже не можна було впізнати.Шерсть його заблищала, вирівнялася, ноги стали пружними і рівними. Лише вуха звисали на самі очі, завдаючи клопоту цуценяті. Ігор любив гратися з новим другом. Кидав далеко у річку м’яч, а Вірний кидався у воду і швидко-швидко перебирав лапами, аж поки не схопить зубами м’яч і не винесе його на берег. Та не тільки це вмів робити Вірний. Він навчився робити стойку, без дозволу не чіпав їжі і не рвав пух з каченят, як це робили інші собаки. З ранку до пізнього вечора Ігор не розлучався з своїм цуценям, ходив з ним до лісу, купатися на ріку. Вірний ночував у своїй затишній хатці, але кожного ранку, як тільки Ігор виходив з кімнати, щеня завжди зустрічало його радісним помахуванням хвоста, кидалося до ніг і качалося по траві. Так минав час, і Ігор був щасливий. Оце маленьке цуценя так припало йому до серця! Коли одного разу Вірний захворів і перестав їсти, Ігор сидів журний і тихий. І коли Вірний видужав, знову вони ходили у ліс, до річки, хлопчик теж повеселів і почав краще їсти. Мати тільки зітхала, бачачи, як її син захопився цуценям