Підскажіть мені надішліть вірш лірични не про любов будь ласка!

можна використати пейзажну лірику...це наприклад вірш Лесі Українки "Хвиля": Хвиля йде, вал гуде — білий, смілий, срібний, дрібний, нападе на сухеє баговиння, на розсипане каміння, білим пломенем метнеться, стрепенеться, скине з себе все, що ясне, й гасне... Хвиля смутна, каламутна, вже не ясна, вже не біла, відпливає посумніла, мов до гробу. Із плачем до себе горне баговиння тьмяне, чорне, мов жалобу. І зітхає, і втихає, рине в море величезне й чезне... Чи вона йде до дна? Може, буде там покірно, мов рабиня, тихо, вірно, колихать малі молюски, гаптувать прозорі луски, на коралі класти карби, вартувати морю скарби, і слугою під вагою там вона довіку стане й не повстане? Чи полине межи сестри, межи милі, вільні хвилі, розтечеться, розпливеться, знову сили набереться, потім зрине і гучна, і бучна, переможно валом сплесне і воскресне?                Або такий: Коли прийшла весна напоєна цвітучим ароматом, веселим щебетом пташок, яскравим сонцем оповита то стрепенулась я, підняла голову до сонця, всміхнулася і легкою, веселою ходою пішла дивитися дива. А диво скрізь: промінчик сонця блиснув над водою- і ожила ріка роси краплина покотилась по травинці- ожив весь луг вітрець веселий колихнув деревце- і зашумів весь ліс у мами на руках всміхнулася дитина- і задзвенів весь світ... Як гарно жити, дітей ростити, любов пізнати і не спіткнутись, не упасти, додолу очі не опустити Весь світ любити і жити, жити, жити...  Ще можна взяти вірш Шарля Бодлера "Вечорова гармонія" (зі світової літератури)