Продовження віршу ліни костенко чайка на крижині, ПЛІЗ ДУЖЕ ПОТРІБНО !!!

В цьому році зима не вдягала білої свити.  Часом вже й приміряла, та хтось її зразу крав.  Пошукала, поплакала... Що ж робити? --  Бідувала в старій із торішніх зів’ялих трав.  Як колись лютувала, стелила рядно ожеледиць.  Сперечалася з морем, несла сум’яття вітрів.  Все збиралась на силі, та не встигла огледіться,  Як проснулись дерева і на Одрі лід потемнів. Крига буйно ломилась у відкриті двері протоки.  Лід кришився, б’ючись об каміння берегове...  І нарешті по Одрі -темній, широкій -  На останній крижині самотня чайка пливе.  - Ти куди ж розігналась? Чи бува не до самого моря?  Чайки держаться гурту, а ти відпливеш одна.  А крижина тонка. А крижина майже прозора...  Ну, а що, як її підмиє вода весняна?  Ну, а що, коли їй та удержать тебе несила?  затріщить і відломиться... Піде вода кругами...  - Дивна людино! Я ж маю крила,  Нащо крилатим ґрунт під ногами?