Треба шість речень прямою мовою

Я всіх питав із щирою душею: «Яку ви любите найбільше мову?» І всі відповідали: «Ту, що нею співала рідна мати колискову».  (Д. Білоус) «Дай зірку, дай…» - крізь сон дитя белькоче (А. Казка). «Насуплю я брови, -  говорить зима,  -  і вітер з морозом повіє!» (С. Черкасенко) Та й дивлюсь нишком, чи не пізнаю його де, коли чую : « Ой мені лишенько!» - жахнулася Катря обік мене. Не кажи «Не знаю», а кажи : «Навчуся». (Нар. творчість) «Рано, -  ти каже батько: -  закінчив науку» (О. Вишня)

"Добрий ранок,тітко Ганно",-сказала Катруся. "Чому ти не зроби домашнього завданння?",-запитала мама. "Годі жартів,-крикнув згорда,-бо задам тобі я гарту!". "Матусю,допоможи з малюнком",-попросила Оленка. "Не буду чекати",-відповів поет.