Твір на тему актуальність вічних образів світової літератури в наш час

Історія літератури знає чимало випадків, коли добутку письменника були дуже популярні при його житті, але проходило час, і їх забували майже назавжди. Є й інші приклади: письменника не визнавали сучасники, а справжню цінність його добутків відкривали наступні покоління Але в Літературі є дуже небагато добутків, значення яких неможливо перебільшити, тому що в них створені образи, які хвилюють кожне покоління людей, образи, які надихають на творчі пошуки художників різних часів. Такі образи звуться «вічних», тому що вони носії рис, що завжди властивій людині У бідності й самітності доживав свій вік Мигель Сервантес де Сааведра, хоча при житті він був відомий як автор талановитого, яскравого роману «Дон Кихот». Ні сам письменник, ні його сучасники не знали, що пройде кілька століть, а його герої не тільки не будуть забуті, але стануть самими «популярними іспанцями», і співвітчизники поставлять їм пам’ятник. Що вони вийдуть із роману й заживуть своїм самостійним життям у добутках прозаїків і драматургів, поетів, художників, композиторів. Сьогодні важко перелічити, скільки творів мистецтва створено під впливом образів Дон Кихота й Санчо Пансы: до них зверталися Гойя й Пикассо, Массне й Минкус. Безсмертна книга народилася із задуму написати пародію й висміяти лицарські романи, такі популярні в Європі XVI століття, коли жив і затворів Сервантес. Але задум письменника ширився, і на сторінках книги оживала сучасна йому Іспанія, змінювався й сам герой: з пародійного лицаря він виростає у фігуру смішну й трагічну. Конфлікт роману історично конкретний (відображає сучасну письменникові Іспанію) і універсальний (тому що існують у будь — якій країні за всіх часів). Суть конфлікту: зіткнення ідеальних норм і подань про дійсність із самою дійсністю — не ідеальної, «земний». Образ Дон Кихота став вічним теж завдяки своїй універсальності: завжди й скрізь є шляхетні ідеалісти, захисники добра й справедливості, які відстоюють свої ідеали, але не в змозі реально оцінити дійсність. Виникло навіть поняття «донкіхотство». Воно сполучає гуманістичне прагнення до ідеалу, ентузіазм із одного боку, і наївність, дивацтво з іншої. Внутрішня вихованість Дон Кихота сполучається з комізмом її зовнішніх проявів (він здатний полюбити просту селянську дівчину, але бачить у ній тільки шляхетну Прекрасну даму). Другий важливий вічний образ роману — дотепний і земний Санчо Панса. Він повна протилежність Дон Кихоту, але герої нерозривно зв’язані, вони схожі один на одного у своїх надіях і розчаруваннях. Сервантес показує своїми героями, що дійсність без ідеалів неможлива, але вони повинні ґрунтуватися на реальності Зовсім інший вічний образ з’являється перед нами в трагедії Шекспіра «Гамлет». Це глибоко трагічний образ. Гамлет добре розуміє дійсність, тверезо оцінює все, що відбувається довкола нього, твердо стоїть на стороні добра проти зла. Але його трагедія полягає в тім, що він не може перейти до рішучих дій і покарати зло. Його нерішучість не є проявом боягузтва, він смілива, відверта людина. Його коливання — наслідок глибоких міркувань про природу зла. Обставини жадають від його вбити вбивцю свого батька. Він коливається, тому що сприймає цю помсту як прояв зла: убивство завжди залишиться вбивством, навіть коли вбивають негідника. Образ Гамлета — це образ людини, що розуміє свою відповідальність у дозволі конфлікту добра й зла, що стоїть на стороні добра, але її внутрішні моральні закони не дозволяють перейти до рішучих дій. Невипадковий цей образ придбав особливе звучання в XX столітті — часу соціальних потрясінь, коли кожна людина вирішувала для себе вічний «гамлетівське питання». Можна привести ще кілька прикладів «вічних» образів: Фауст, Мефистофель, Отелло, Ромео й Джульетта — всі вони розкривають вічні людські почуття й прагнення. І кожний читач учиться на цих образах розуміти не тільки минуле, але й сучасне