Твір на тему Справжній друг пізнається в біді

Справжній друг завжди пізнається в біді. На уроці читання ми читали одну, дуже повчальну байку про товаришів. Ось вона: Йшли якось двоє товаришів з одного села у інше. Та дорога прокладалася через густий та повний небезпеки ліс. Перший товариш каже: - Хоч і звірі у лісі сильні і зможуть напасти, та нас же ж двоє, здолаємо усіх! І вони пішли. Ось довго вони йшли та помітили ведмедя. Один з товаришів злякався і заліз високо-високо на дерево, бо знав що ведмідь високо не полізе. А інший товариш помітив тварину пізно і зрозумів що не встигне залізти на дерево як його друг. І він ліг на землю і не дихав бо знав що ведмеді не чіпають мертвих. Бурмило підійшов до  нього та обнюхав, чує, не дихає значит мертвий і пішов собі лісом далі. Як другий товариш спустився і спитав : - Ну що тобі сказав цей бурмило? - Сказав щоб я не ходив до лісу з такими товаришами як ти - і він пішов сам по собі далі.

Кого можна з повним правом назвати справжнім другом? Того, хто своєю поведінкою, своїми вчинками доведе це, а не того, хто тільки на словах твій друг, а насправді - лише знайомий. Якщо Юра - мій справжній друг, то це означає, що я можу підійти до нього з будь здійсненним проханням, і він ні за що не відмовить! А ще справжній друг допоможе навіть без особливого нагадування, без зайвих слів. Я це вже багато разів перевіряв. Згадується мені випадок на рибалці. У той день, а це сталося на літніх канікулах, я поранив собі ногу. Поранив дуже сильно: поліз у воду відчепити заплуталася блешню, а на дні виявилася розбита пляшка. Відразу болю я не відчув, але, коли вибрався на берег, побачив, що кров струмком періщить. Що сталось з Юрою! Він зблід, злякався за мене, кинувся надавати мені першу допомогу - відірвав шматок від своєї сорочки, перев'язав мені ногу. А далі, коли виявилося, що я не можу наступати на порізану ногу, трапилося і зовсім несподіване: Юрка звалив мене на плечі і потягнув додому. Довго він мене, звичайно, пронести не міг, тому що він набагато слабше мене в сенсі фізичної сили. Але й потім він допомагав мені всю дорогу, підставляв мені своє плече для опори, хоча я бачив, як йому важко витримувати моя вага. Ось це справжній друг!