Твір на тему як я люблю висну

Якби мене спитали про те, яку пору року я люблю найбільше, відповіла б: «Звичайно, весну». Весна, по-моєму, - найчудовіша пора року!Навесні все на землі пробуджується до нового життя. Тане сніг, з'являється молода травичка, на деревах розкриваються бруньки. Навесні прилітають до нас перелітні птахи, починають робити кубельця, готувати домівки для майбутніх пташенят.Я люблю спостерігати за природою навесні. Люблю дивитися, як усе навкруги оновлюється, відчувати духмяний аромат рослин, - і на душі стає легко і радісно.Хочеться стати птахом, здійнятися високо в небо і звідти подивитися на природу, що ожила.Весна - це оновлення в житті, саме за це я люблю її.

Весна – дивна та чудова пора перетворень і перетворення природи.... Я люблю весну. Вона кожен новий раз повертає до життя, проганяє депресію, вдихає свіжі сили в зів'ялий за зиму і збіднілий вітамінами організм. Коли я бачу бруньки, з яких виглядають крихітні клейкі листочки, серце готове вистрибнути з грудей від радості – ура, а життя-то повертається! Здається, що при кожному кроці заряджаєшся від землі енергією, починаєш дихати вже не економно, не через раз, а повні груди. Сонце все вище піднімається над горизонтом, до нього тягнеться насититися всяка мала травинка і пелюстка - і всередині тебе теж ніби проростають пагони: ти піднімаєш голову, расправляешь плечі, і все твоє тіло наповнюється життєдайним соком. Відчуваєш себе частиною цього великого і незбагненного людському розуму дива природи; хочеться жити, творити, кружляти в якомусь веселому і безглузде, але щасливому танці. Дні стають довшими, птахи на різні голоси заливаються дзвінкими трелями. Всюди біжать струмки, стікаються в річки, і ти зливаєшся з цими потоками. Ритм життя прискорюється, рухи здаються більш осмисленими і навіть доленосними. І починаєш вірити, що все буде добре і вийде те, що раніше ніяк не виходило.