Твір-опис яблуневий сад весною

Колір яблуні! Колір ніжності весен їй, колір радості весняної, колір весен їй мрії. Іду по стежці, що змійкою в’ється між рідким чагарником. Вона веде мене в сад. У дивний, квітучий яблуневий сад. От він коштує, щасливий, богатый, розкішний! І легка прохолодь овіває його. Сад спалахнув пінною пожежею переді мною. Біло-рожеві маси квітів. Блакитне прозоре небо… Сад весь наповнений гулом бджіл. Після побачення з кожною квіточкою вони несуть із собою на лапках ніжний пилок і ароматний нектар Праворуч, на повороті до альтанки, яблуня схилилася, схожа на жінку в білій накидці, що махає мені білосніжною рукою. На корі дерев намиста роси переливаються на сонечку. А під деревами – свіжа зелень трав, посипана легкою заметіллю ніжно-рожевих, сніжно-білих пелюстків Ця довга алея веде мене до самого серця саду – у саму гущавину молодих квітучих яблунь. І отут уже губишся, що же з них прекрасніше? Але краса квітучих яблунь не вічна. І сад, начебто розуміючи це, за короткий час прагне показати вся своя пишнота: і звуки, і фарби, і заходи З вікна моєї кімнати я дивлюся на сад, і щастя прокидається із мною щоранку. Весь, весь білий! Після темної, непогожої осені й холодної зими знову ти молодий, повний щастя, ангели небесні не покинули тебе