Твір поки живий я хочу справді жити

Багатогранний талант Івана Франка Івана Яковича Франка не можна назвати тільки письменником, бо його універсальний талант не вичерпується лише художньою творчістю. Він був перекладачем, науковцем, видавцем, активним громадським діячем. Він вивів на рівень світового значення українську фольклористику, етнографію, критику, філософію, теорію літератури. У літературознавстві існує окрема галузь — франкознавство. Треба зазначити, що вивчення творчості Франка почалося ще за його життя. Найповніше на сьогоднішній день зібрання творів Івана Франка налічує п'ятдесят томів. І дослідники вважають, що це зібрання охоплює лише половину спадщини Франка. Але своєю величчю вражає нас інша цифра — за все життя Франко написав понад шість тисяч художніх творів і наукових праць! Він працював до самозабуття, до повного фізичного і психічного виснаження. Разом із Тарасом Шевченком та Лесею Українкою Іван Франко - один із трьох найвизначніших поетів нової української літератури. Його поетична творчість вражає обширом та глибиною зображення життя й душі народу. Вірші Франко почав писати ще у Дрогобицькій гімназії і не полишав цієї справи до кінця життя. Збірка «З вершин і низин», сповнена громадянською лірикою, порушує питання суспільного життя та революційної боротьби. Наступна збірка «Зів'яле листя» вражає своїм ліризмом та ніжністю, і, за словами М.М. Коцюбинського, «...не знаєш, кому оддати перевагу: чи поетові боротьби, чи поетові-лірикові, співцеві кохання і настроїв». Книжка «Мій Ізмарагд» — це збірник переспівів на стародавні теми, але з новим змістом, за допомогою якого автор знайомить свій народ з найціннішими досягненнями культури народів світу. Є в набутку Франка і ліро-епічні твори — філософські, історичні, сатиричні поеми. Вершиною поетичної творчості Франка вважають філософську поему «Мойсей» (1905), у якій він піднімає проблему вождя і народу. Не можна забути про прозову творчість Каменяра. У своїх повістях та оповіданнях він зумів відобразити життя всіх верств тодішнього суспільства. Особливо глибоко він розкриває проблеми життя робітничого класу («На роботі», «Ріпник», «Яць Зелепуга», «Борислав сміється», «Воа соnstrictor»), Франко першим у світовій літературі відтворив робітничий визвольний рух від його початкової стихійної помсти до організованих форм боротьби. Але не забував письменник про життя та проблеми інтелігенції. Ця злободенна тема була висвітлена в романах «Лель і Полель» та «Перехресні стежки». Характеристика Франка як художника слова була б неповною, якби ми не спинилися на його ролі в розвитку української драматургії. У творчому доробку Франка є сім п'єс, написаних у 90-х роках і присвячених, головним чином, відображенню життя галицького села. У центрі їх стоїть драма «Украдене щастя». У вірші «Декадент» є такі слова: Поки живий, я хочу справді жити, А боротьби життя мені не страх. Можна назвати це життєвим кредо Івана Франка. Людини, твори якої вже більше ста років живуть і хвилюють читачів різного віку, різних занять, різних держав.