Визначте спільні та відмінні риси в економічному розвитку великої британії та фр?

Здобутки. Великої Британії (іноді називають Англія, з 1921 р. - Сполучене королівство Великої Британії та Північної Ірландії).  Був усунутий головний конкурент - Німеччина. Отримала велику частину репарацій.  Перейшла більшість німецьких і турецьких колоніальних володінь, значно зміцнилися її позиції в Африці і на Близькому Сході. Втрати. Але перемогу Велика Британія здобула за високу ціну.  Людські втрати становили 743 тисячі вбитими і 1 млн. 693 тис. пораненими. Країна втратила близько третини національного багатства. З кредитора американських банкірів перетворилася на їхнього боржника. Вона не зуміла зберегти свої економічні позиції на Сході (особливо в Китаї) і Латинській Америці, де її витискували американський і японський капітал.  Величезних збитків Велика Британія зазнала в Росії через борги царського і Тимчасового урядів. Велика Британія Франція Визначте спільні та відмінні риси розвитку Великої Битанії та Франції. Наслідки Першої світової війни Післявоєнне становище Перший лейбористський уряд Наприкінці 1918 р. у країні був сформований коаліційний уряд консерваторів, лібералів і лейбористів на чолі з лідером реформістського крила лібералів Д.Ллойд Джорджем. а)Промисловість, фінанси і торгівля. Держава продовжувала контролювати економіку.  У 1921 р. уряд прийняв рішення про часткове відновлення контролю над залізницями і з цією метою об'єднав залізничні компанії в чотири регіональні групи. Ще одним важливим кроком уряду в напрямку регулювання економіки було прийняття в 1919 р. закону про відмову від  золотого стандарту фунта стерлінга, який перетворив державу в єдиного контролера випуску паперових грошей. б)Сільське господарство. У сільському господарстві був взятий курс на виробництво власних продуктів харчування і сировини. в)Політична сфера. Виборчі права одержали жінки віком понад 30 років. Чоловіки, що досягли 21 року, ставали виборцями, якщо вони мали постійне місце проживання і задовольняли умови майнового цензу. г)Соціальна сфера. Уряд брав участь у здійсненні програм допомоги безробітним, житлового будівництва. У 1918 р. був прийнятий закон про реформу народної освіти, у відповідності з яким запроваджувалось обов'язкове навчання дітей до 14-річного віку, а загальна початкова освіта була безплатною. д)Зовнішня політика. 6 грудня 1921 р. британський уряд і представники нижньої палати ірландського парламенту підписали британо-ірландський договір про надання незалежності південній частині Ірландії, що одержала назву «Ірландська вільна держава». З листопада 1917 р. уряд Франції очолював лідер партії радикалів (її офіційна назва - Республіканська партія радикалів і радикал-соціалістів) Ж.Клемансо. Діяльність кабінету Клемансо в післявоєнний час розгорталася в обстановці небувалого патріотичного піднесення. Уряд влаштував офіційні торжества з нагоди повернення Ельзасу і Лотарингії й організував у Парижі парад Перемоги. День перемир'я з Німеччиною - 11 листопада 1918р.- був оголошений національним святом. Під Тріумфальну арку на Єлисейських полях перенесли останки невідомого солдата, доставленого з поля битви під Верденам, і запалили над ними вічний вогонь. До інвалідів війни і колишніх фронтовиків ставились з підкресленою повагою: їм призначили особливі пенсії, які виплачувались за рахунок репарацій з переможеної Німеччини. Зростала і політична активність трудящих. Крім внутрішніх факторів, вона була викликана «революційною хвилею», яка охопила ряд європейських країну 1917-1919 рр. У цей час помітно зріс вплив Французької соціалістичної партії (ФСП), що будувала свою діяльність на соціал-демократичннх засадах і закликала до проведення соціально значущих реформ. Інший шлях обрали ліві соціалісти. У грудні 1920 р. вони вийшли зі складу Соціалістичної партії й створили Французьку комуністичну партію (ФКЛ).  На тлі зростання економічних проблем загострювалась внутрішньополітична боротьба між провідними політичним партіями Великої Британії. До  лібералів і  консерваторів, що мали солідний політичний досвід, у боротьбі за владу приєдналась  Лейбористська партія , яка була заснована на початку XX ст. Ліберальну партію в англійській двопартійній системі з  1924р. Фактично замінили лейбористи - прихильники проведення соціально орієнтованих реформ і еволюційного розвитку. Консерватори і ліберали не змогли домовитися про формування коаліційного чи однопартійного уряду. У цих умовах формування нового уряду було доручено лейбористам. Перший в історії країни лейбористський уряд очолив лідер партії Р.Макдональд. Наростання політичної нестабільності. Однак догодити всім відразу лейбористи не змогли. У країні наростала політична нестабільність. У листопаді 1924 р. Р.Макдональд і його уряд пішли у відставку.