За нашим селом розкинувся широкий став. Схилились над ним дві молоденькі берізки. Стрункі, високі, білокорі. Заглядають у воду і милуються своєю красою. Вітер розчісує їм зелені коси. Минуло літо. Не помітили берізки, як підкра...

Восени берези вбираються в золотий убір і радіють йому. Наряд цей тримається недовго, опадає листок за листком. Береза починає сумувати то чи за втраченим ошатним вбранням, то чи про минуле літо. І цей смуток осяян світлом опалого листя. Ось така наша береза : всіма улюблена, завжди святочна, дуже дивна.