The Naked Ambition of Liz Hurley (The Times, March 28, 2010)

В даному прикладі слово naked є синонімом до слова pure, true. Але, беручи до уваги зміст статті, naked в такому контексті має також буквальне значення, адже мова йде про фотосесію Ліз Херлі, під час якої вона позувала оголена для одного з чоловічих журналів.

Висновки до розділу 1

Заголовок як головний засіб привертання уваги читача до змісту статті, друкується великим кеглем, виділяється курсивом або напівжирним накресленням. Підзаголовки вживаються для деталізації і пояснення основного заголовка, вони дають додаткову інформацію чи надають основному заголовкові нового змісту.

Заголовоки можуть бути представлені односкладними реченнями , оскільки вони здатні виражати думку в максимально стислій формі, що привертає та зосереджує увагу читача на найголовнішому у статті. Такі заголовки поділяються на номінативні та віддієслівні.

Заголовки, представлені двоскладним реченням , також досить часто вживаються. Існують заголовки - двоскладні непоширені речення з наступними компонентами: „підмет - присудок - прямий додаток”, та заголовки - двоскладні поширені речення, в яких міститься також означення та обставина.

Серед заголовків, виражених складними реченнями , зустрічаються складносурядні, складнопідрядні, а також змішані типи.

Для того, щоб зробити заголовок більш ємним та емоційним, журналісти використовують еліптичні конструкції , наближені за будовою до розмовних. Еліпсис газетного заголовка утворюється завдяки опущенню елементів (допоміжне дієслово; дієслово-зв’язка; один із головних членів речення), які за згаданого способу передання інформації виявляються несуттєвими. Уявлення про неназваний член речення безпосередньо встановлюється з їхнього власного змісту і граматичної будови.

У пошуках мовних засобів, що дозволяють підсилити дієвість, адресованість мовлення, журналісти все частіше звертаються до сегментації , коли ціле висловлювання розділяється на частини, які швидко та легко сприймаються „окремими шматочками”, а не цілком.

Характерною рисою заголовків, виражених ізольованими підрядними реченнями , є компактність, а також уживання сполучників і займенникових прислівників, які спрямовують читача на певне тлумачення змісту. Ізольовані підрядні речення як заголовки містять лише ті елементи, які семантично складають необхідний мінімум висловлювання.

В області лексики для заголовків англійських газет характерне часте використання невеликого числа спеціальних слів, що складають свого роду „заголовний жаргон” або „заголовні кліше”. Особливістю такої "заголовної лексики" є не лише частота її вжитку, але і універсальний характер її семантики.

У газетних заголовках особливо широко використовуються жаргонізми та інші лексичні елементи розмовного стилю. Часто в заголовках газетних статей політичні терміни замінюються коротким „модним" словом, яке вживається скоріше з метою вразити, ніж проінформувати, наприклад: probe замість “indepth investigation”, slam замість “criticize severely”. Для газетних заголовків характерне використання фразеологічних сполук типу „дієслово + іменник”, to have a discussion замість to discuss, to give support замість to support.

Ще однією особливістю заголовків газетних статей є вживання препозиційних та поспозиційних означень , які зазвичай виражаються іменником або герундієм з прийменником, дієприкметниковим зворотом, інфінітивом або прийменниковим синтаксичним комплексом з герундієм.

Кожного журналіста хвилює питання, як звучатиме його заголовок. Часто доводиться попрацювати, аби підібрати необхідні слова та досягти ефекту алітерації в головку - повтору голосних чи приголосних звуків в заголовку, що надає йому виразності та привабливості.

Для газетних заголовків типовим є вживання перифраз , гри слів та каламбуру. Oсобливістю газетного заголовку є аллюзія на добре відомі факти та події дня. Найчастіше такі аллюзії зустрічаються в статтях, що коментують події в межах країни. Залежно від характеру газети, від змісту самої статті, від мети, яку ставить автор, змінюється характер аллюзії, тип образності та співвідношення розмовних і книжних елементів у статті.

Розділ 2. Функціонально-стилістичні та семантичні особливості англомовних газетних заголовків

2.1 Комунікативно-функціональні особливості газетних заголовків

Питання про функції заголовка є предметом багатьох дискусій,єдиної думки щодо кількості функцій та їх характеру не існує. В одну низку ставлять функції як лінгвістичного, так і журналістського напрямку; не простежена також градація функцій за ступенем їх актуальності [80, с.26].

Функції заголовків трактувалися спершу як питання про вимоги, розроблялися співробітниками газет та журналів і зводилися до техніки складання та загальної характеристики заголовків. Головним чином ці вимоги зводяться до лаконічності, стислості, яскравості та виразності.

Одним із перших, хто звернувся до заголовка з точки зору комунікативної ролі мови, був Г.О. Винокур, який зазначав, що зміст заголовка повинен бути в такій мірі насичений комунікацією, щоб сама ця комунікація звертала на себе увагу. Основною функцією заголовків є інформативна: завдання заголовка дати ясне розуміння про зміст повідомлення. Другою, на його думку, є рекламна: ця інформаційна установка газетного мовлення ще різкіше підкреслюється тим, що вона ускладнюється специфічною стилістичною тенденцією, що характеризує газетні заголовки, дає чітке розуміння про зміст повідомлення і звертає на нього увагу. Таким чином, визначається домінуюча роль інформативної та рекламної функцій.

Пріоритетність інформативної функції заголовків визнається більшістю вчених. Стосовно рекламної функції існує розбіжність думок. Так, А.С. Попов [60, с.99] зазначають, що рекламна функція властива не кожному заголовку.

Також заголовки виконують рекламно-експресивну функцію. Назви матеріалів мають бути цікавими, у міру інтригуючими, привертати увагу. Як різновид рекламної функції виділяють інтригуючу функція і зазначається, що інтригуючу функцію виконують заголовки, які своєю стилістичною відміченістю привертають увагу читача, але не містять інформації, що дозволяє заздалегідь робити висновок про зміст статті [80, с.28].

Прагненням до рекламності пояснюється тенденція газет вживати заголовки з фамільярною конотацією, тобто лише імена (іноді навіть зменшувальні) відомих особистостей політичного та культурного життя, оскільки такі заголовки завжди привертають увагу, задовольняючи зацікавленість масової аудиторії до життя знаменитостей. Наприклад: Ala Bashir: Being Saddam's Doctor (The Times, March 28, 2010) *.

Номінативна функція вважається деякими дослідниками за вихідну; зазначається зокрема, що заголовок покликаний визначити статтю, назвати її, виділити серед інших. У зв”язку з цим висловлюється думка, що з розвитком літератури та журналістики призначення заголовка змінилося, його функції розширилися; назва перестає бути лише характерною ознакою. Заголовок дає уявлення про статтю, допомагає краще усвідомити ідею автора.

Стосовно номінативної функції (назвати, виділити статтю) можна стверджувати, що сфера її впливу дуже обмежена. Існує дослідження, яке показує, що ця функція була властивою заголовкам перших газет і з часом стала витіснятися інформативною функцією (визначити основний зміст повідомлення). З цією думкою можна цілком погодитися, якщо пояснити зростання інформативності заголовка величезним потоком інформації в сучасних умовах, водночас беручи до уваги значну роль заголовка як репрезентанта текстової інформації. Згадані властивості дозволяють надати пріоритет інформативній функції. Тому заголовок газетної статті стає не стільки ім”ям тексту, скільки його стислою анотацією [80, с.31].

В даному розділі використані приклади з різних першоджерел та праць, а також наші власні приклади як результат проведеного дослідження. Останні виділені курсивом та напівжирним накресленням.

Експресивна функція виражає суб”єктивне ставлення мовця до змісту повідомлення, але проти самостійності цієї функції висловлюються заперечення на тій підставі, що вона лише підсилює інформативну та рекламну функції.

Виконуючи експресивну функцію, заголовок емоційно впливає на читача, агітує, спонукає до певного тлумачення змісту. Водночас виділяються такі різновиди експресивної функції: а) функція переконання, яка полягає в тому, що заголовок дає читачеві основний концепт тексту, його висновок; б) апелятивна функція - використання в заголовку мовних