Дипломная работа: Динаміка ліричного почуття у творчості Лесі Українки

Зміст

Вступ

Розділ І. Поетичний відгомін долі у творчості Лесі Українки

Розділ ІІ. Багатогранність інтимної лірики Лесі Українки

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

У свідомості нашого сучасника Леся Українка велика поетеса України і жінка з трагічною долею – ввійшла творами не лише патріотичної тематики, а й глибоко інтимними.

У скарбниці світової поезії „яскраво зоріють задушевно – щирі, тривожно – радісні й сумовито - променисті послання – роздуми, народженні взаєминами з Нестором Георгійовичем Гамбарашвілі та Сергієм Костянтиновичем Мержинським, спогадами і пам’ятю про них лесезнавець з Волині Олександр Рисак [25, 163].

Коли заходить мова про поезію, не зрідка виникає дискусійне питання про міру її біографічності. Дехто з критиків уважає, що 90% успіху поета становить його яскрава життєва біографія, декому, навпаки, здається, що пальма перемоги в поетичному мовленні належить біографії почуттів(до речі, проти „графоманства почуттів свого часу повстав відомий російський поет Андрій Вознесенський). Істину, як завжди, слід шукати посередині. „Життєвий досвід, безперечно, - важлива річ для творчості, - підкреслює у статті „Моя гріховнице пречиста...” . Поезія в коханні і кохання в поезії” О. Логвиненко, - але ж і підвищені чутливість та вразливість, тобто імпресіоністична реакція на довколишнє також не останню роль відіграють у поетичній візії. Ну, а в любовній ліриці. Без досвіду авторові а ніяк не обійтися. Причому мається на увазі насамперед стражденний досвід, що дає читачеві потужний імпульс для співпереживання” [10, 6].

Але чи маємо ми право вторгатися в особисте, приватне життя митця? Сама Леся Українка про себе розказувати не любила, була дуже делікатною, не хотіла виносити на люди своє особисте. Своє горе, свою радість, переживання ховала глибоко в серці.

В листі до Осипа Маковея 1983 року вона написала: „Невже справді, ми поети (даю собі це наймення з дозволу критиків), мусимо жити завжди „на роспутті великому” і віддаватися людям на осуд – скажу навіть на пошану - не тільки свої думки й роботу, а навіть все життя. Не знаю, як для кого, а для мене та хвилина, коли б я побачила свою докладну біографію в друку, була б найприкрішою хвилиною мого життя, дарма що в моїй біографії не знайшлось ба нічого ні особливо цікавого для людей, ні надто ганебного для мене [28, 154].

Кожен по своєму розуміє такі вселюдські, всеоб’ємнійші психоемоції поняття, як „кохання” та „щастя”. Але часто їх ототожнюють (підсвідомо чи усвідомлено) кожна людина, інакше навіщо їй узагалі приходити чужинцем у цей шалений світ?

Нещодавно політолог Микола Томенко презентував свою книгу „Теорія українського кохання”.

За словами автора „це дослідження варто розглядати як роздуми довкола важливої на невичерпної теми такого феномену, як українське кохання”.

У передмові до видання Микола Томенко відзначає, що „українське кохання може служити національною легендою чи міфом, яких так не вистачає нинішньому суспільству...

Це одна з причин того, чому з’явилася книжка. Щоб там не було, але кохання – то почуття, якого завжди бракує, це стан душі, якого прагнеш, мрія, якою живеш вічно.

Сучасник Леся Українки Микола Євшан – провідний критик і культуролог – стверджував, що вона „належить до письменників, у творчості яких постає вся їхня біографія, в ній вони концентрують усе своє духовне життя [7, 160].

Дослідник звертав увагу на особливий, свій стиль у творчості Лесі Українки, в якому воєдино сплелися: „інтелект, поетична інтуїція, глибока ніжність жіночої психіки, сильна творча воля, орлиний лет душі [7, 160].

Ми прагнемо розглянути поезію великої поетеси, в якій відзначився сильний, мужній талант, не позбавлений жіночої грації і ніжності, прагнемо пізнати душу її. Вона постійно відстоювала право людини „боронити свою душу й серце, щоб не вривалися туди силоміць чужі люди, немов у свою хату, при наймі поки живе господар тієї хати” [7, 155].

Інтимне, особисте не могло не прорватися на аркуші паперу. В вилину особливого душевного напруження мусила про це писати, бо не могла не писати. Та й взагалі, все, що пише поет, неодмінно проходить крізь його душу й серце, розум і почуття, і неодмінно залишає свій слід, який не лежить на поверхні. Саме ця риса творчої індивідуальності письменниці найвиразніше відбилася в її інтимній ліриці, яка, на жаль, найменше відома широкому колу читачів.

Як зауважує у передмові до першого видання інтимної лірики поетеси „Хвилі моєї потуги” професор Леоніла Міщенко, це „дорогоцінні скарби моральної величі і художньої краси, самобутнє мистецьке осмислення вікових загальнолюдських цінностей, освітлення незбагненної та й великого дива – кохання” [20, 5].

„В одному із інтерв’ю, які давав професор О.О. Рисак журналістці А. Філатенко він сказав: „Я шкодую, що науковий інтерес до творчості Лесі Українки проявився дещо запізно. Зрозуміло, знав її в школі, під час навчання в вузі, але мої перші наукові інтереси в студентські роки були пов’язані не з Лесею Українкою, зараз, коли я читаю її лірику я задоволений настільки, що написав би ще одну кандидатську роботу на тему лірики” – увагу М. Мороз. [23, 6].

Актуальність випускної роботи полягає у тому, що лесезнавці, які досліджують творчість Лесі Українки, продовжують нас дивувати своїми відкриттями про письменницю. Але саме інтимна лірика поетеси повинна досліджуватись ще більше, тому що нам мало відомо інформації про неї.

Мета роботи полягає в тому. Що треба поглибити вивчення життєпису і творчої спадщини Лесі Українки.

Поставлена мета передбачає реалізацію таких основних завдань випускної роботи:

- Перегляд усталених та пошук нових оптимальних підходів до характеристики особистості митця;

- визначити засади художньої інтерпретації індивідуального самовияву особистості (індивідуалізм, жертовність. Глибина та інтенсивність переживань);

- проаналізувати ліричні твори поетеси.

--> ЧИТАТЬ ПОЛНОСТЬЮ <--