Дипломная работа: Місце компаративного компонента у складі сучасних англійських фразеологізмів

дієслово + прислівник (укр. бачити наскрізь, потрапити впросак, розбитися вщент, пропасти даром);

дієприслівник + іменник (укр. Склавши руки, абияк);

конструкції із сурядними союзами (укр. цілком і повністю, без керма й без вітрил, отут і там, криво й навскіс, охи так );

конструкції з підрядними союзами (укр. як сніг на голову, хоч кіл на голові теши, хоч трава не рости, як дві краплі води, як корові сідло);

конструкції із запереченням «не» (укр. не щадячи живота, не солоно хлебавши, не боязкого десятка, не у своїй тарілці, не від миру цього) [28 , 51].

При розгляді класифікації фразеологічних зворотів з погляду їх експресивно- стилістичних властивостей можна виділити наступні групи фразеологічних зворотів:

мiжстильовi;

розмовно-побутові;

книжкові;

архаїзми й iсторизми.

Стилістична диференціація фразеологічних одиниць включає оціночно-емоційно-експресивні особливості, які здобуваються ними (фразеологізмами) внаслідок їх кращого й навіть виняткового вживання в тих, а не інших сферах й областях людського спілкування.

Мiжстильовi фразеологічні обороти – це стійкі сполучення слів відомі й уживані у всіх стилях мови.

Розмовні побутові фразеологічні обороти – це стійкі сполучення слів, переважно або винятково вживані в усному мовленні.

Книжкові фразеологічні обороти – це стійкі сполучення слів, переважно або винятково вживані в письмовій мові.

Фразеологічні iсторизми – це фразеологічні обороти, що вийшли з активного вживання у зв'язку зі зникненням відповідного явища дійсності

А.В.Кумачева на відміну від акад. В.В.Виноградова виділяє не три групи фразеологічних одиниць, а дві:

1. Фразеологічні дуже тісно зв'язані вираження, куди входять такі фразеологічні одиниці, як a pretty kettle of fish, to set one's heart on.

2. Відносно вільні фразеологічні сполучення, які акад. В.В.Виноградов відносить до фразеологічних сполучень, типу a bosom friend.

Розповсюдженою є класифікація вітчизняних і зарубіжних лінгвістів, що заснована на етимології фразеологічних одиниць. Таким чином, виділяються:

1 Фразеологічні одиниці, пов'язані із предметами, що вийшли із уживання, що застаріли поняттями, що колись існували звичаями (to win one's spurs, baker's dozen).

2 Фразеологічні одиниці, що раніше належали якому-небудь професійному середовищу, а потім вийшли за її межі таякі тепер загальновживані (to open fire, to stick to one's guns – воен., to sail under false colours – мор., to take the ball before the bound – спорт.)

3 Фразеологічні одиниці, що прийшли з фольклору, міфології, біблії або добутків яких-небудь загальновідомих авторів (to bell the cat – фольк., to lift the lid of Pandora's box – мифол., fatted calf – бiбл., what will Mrs. Grundy say? – робота . Т.Мортона Speed the Plough) [1 , 30].

У першому розділі нами були проведені дослідження відповідно до завдань, певними у введенні, а саме: проаналізувати теоретичні праці вітчизняних і зарубіжних авторів із проблем визначення й класифікації фразеологічних одиниць.

Аналіз лінгвістичної літератури показує, що існує безліч концепцій і поглядів на природу й класифікацію фразеологічних одиниць, таких, як: включення стійких сполучень до складу фразеології (Л.П. Сміт, В.П. Жуков, В.Н. Телія, Н.М. Шанський й ін.) або, навпаки, включення в її склад лише певних груп словосполучень (Н.Н. Амосова, А.М. Бабкін, А.И. Смирницький й ін.). Деякі лінгвісти не включають прислів'я, приказки й крилаті слова в систему фразеологізмів, вважаючи, що по своїй семантиці й синтаксичній структурі вони відмінні від фразеологічних одиниць. Так, акад. В.В. Виноградов стверджував, що прислів'я й приказки мають структуру речення й не є семантичними еквівалентами слів [12 , 24].

Природа фразеологічних одиниць полягає в тому, що із часом деякі вирази у мові здобувають додаткове, ситуативне значення під впливом політичних, соціально-побутових й інших суспільних явищ. Новий контекст надає устояним виразам нове значення. Причому, дане вираження може повністю втратити своє первісне значення. Отже, фразеологічна одиниця є різновидом вторинної номінації. У такий спосіб і народжуються одиниці мови, що мають особливе положення в мовній системі: з одного боку, фразеологічні одиниці не є еквівалентами слів, оскільки не володіють цельнооформленністю; з іншого боку, елементи фразеологічних словосполучень настільки зв'язані між собою семантично, що це дозволяє вносити їх у тлумачні словники як окремі самостійні одиниці мови.

Фразеологічні одиниці досліджуються з різних аспектів. Дослідження містять у собі визначення критеріїв виділення фразеологічних одиниць, їхніх меж, особливостей, використання з погляду стилістики, способів адекватного перекладу.

Беручи до уваги таку властивість фразеологічних одиниць, як образність, можна зрівняти їх з таким явищем у мові, як метафора. Дане порівняння проводиться на підставі, що I фразеологiчнi одиницi, і метафори утворилися за допомогою єдиного способу – вторинної лексичної номінації. Таким чином, і фразеологічна одиниця, і метафора є ефективними стилістичними засобами.

У першому розділі нами розглянуті основні класифікації, запропоновані як вітчизняними, так і зарубіжними вченими (акад. В. В. Виноградов, Ш. Баллі, Н. М. Шанський). Спектр класифікацій різноманітний: одні будуються на систематизації фразеологічних одиниць по ступені стійкості й виділяють вільні словосполучення, звичні словосполучення, фразеологічні ряди й фразеологічні єдності; інші систематизують фразеологiчнi одиницi за принципом злитості компонентів і поділяють їх на фразеологічні зрощення, фразеологічні єдності й фразеологічні сполучення; треті розглядають фразеологічні одиниці з погляду особливостей їхньої структури й виділяють: прикметник + іменник, іменник + форма родового відмінка іменника, іменник + прийменниково-відмінкова форма іменника, прийменник + прикметник +іменник, відмінково-прийменникова форма іменника + форма родового відмінка іменника, прийменниково-відмінкова форма іменника + прийменниково-відмінкова форма іменника, дієслово + іменник, дієслово + прислівник, дієприслівник + іменник, конструкції із сурядними сполучниками, конструкції з підрядними сполучниками, конструкції з «не».

Таким чином, можна зробити висновок, що фразеологія – надзвичайно складне явище, вивчення якого вимагає свого методу дослідження, а також використання даних інших наук – лексикології, граматики, стилістики, фонетики, історії мови, історії, філософії, логіки й країнознавства.