Книга: Асептичні та стерильні лікарські форми. Розчини для інєкцій в ампулах. Стерильні порошки, таблет

Стабілізація розчинів для ін'єкцій комплексними методами здійснюється введенням декількох стабілізаторів різного типу:

· декілька прямих антиоксидантів;

· прямий і непрямий антиоксидант;

· антиоксидант і речовина, що забезпечує рн середовища;

· антиоксидант і консервант.

Характеристика консервантів

Мікробіологічна нестабільність – зміни в лікарських препаратах окислітельного, гидролітічеського і іншого характеру під впливом мікроорганізмів і продуктів їх життєдіяльності (токсинів або ферментів).

Запобігти мікробіологічній нестабільності розчинів для ін'єкцій можливо шляхом додавання до них різних хімічних речовин антибактеріальної дії – протимікробних стабілізаторів (консервантів).

Консерванти – допоміжні речовини, вживані для запобігання контамінації і розмноженню мікроорганізмів в лікарських препаратах.

Вибір консерванта визначається:

· складом лікарського препарату;

· рН середовища;

· режимом застосування препарату.

Вимоги, що пред'являються до консервантів:

· фармакологічна індиферентність у використовуваній концентрації (відсутність загальнотоксичної, аллергизуючої і місцевоподразнюючої дії);

· широкий спектр антимікробної дії при низьких концентраціях;

· хороша розчинність в дисперсійному середовищі;

· хімічна індиферентність (відсутність хімічної взаємодії з лікарськими і допоміжними речовинами, пакувальним матеріалом;

· стабільність в широкому інтервалі рн і температури протягом терміну придатності лікарського препарату;

· відсутність впливу на органолептичні властивості лікарських препаратів;

· підтримка стерильності лікарських форм протягом всього часу їх застосування (надійна антимікробна активність);

· відсутність здібності до утворення стійких форм мікроорганізмів.