Курсовая работа: Фінансове посередництво

Введення

Фінансове посередництво, як окремий, специфічний вид економічної діяльності виділяється всіма сучасними економістами.

Фінансовим посередництвом є діяльність, пов'язана з отриманням та перерозподілом фінансових коштів, крім випадків, передбачених законодавством. Фінансове посередництво здійснюється установами банків та іншими фінансово-кредитними організаціями.

Фінансові посередники не лише надають позики (позики надають, як правило, лише банківські установи), а й вкладають кошти в корпоративні права та інші цінні папери, а також надають інші фінансові послуги.

Таким чином, поняття «фінансове посередництво» тісно пов'язане з поняттям «фінансової послуги». У розвиненому суспільстві фінансові послуги мають не менше значення, ніж виробництво. Найбільш динамічно розвивається та частина сфери послуг, яка пов'язана із задоволенням потреб суспільного виробництва: фінансово-кредитне обслуговування, страхові послуги, інформаційне і бухгалтерське обслуговування.

Усі фінансові посередники функціонують на єдиному грошовому ринку, з одним і тим же об'єктом – вільними грошовими коштами, однаково відчутно впливають на кон'юнктуру цього ринку, можуть не тільки конкурувати між собою, а й взаємодіяти у вирішенні багатьох економічних та фінансових завдань. Тому дослідження фінансового посередництва як самостійного економічного явища має важливе теоретичне і практичне значення, особливо в сучасних умовах України, коли тільки формується грошовий ринок, його інфраструктура і механізм регулювання. Дуже важливо, щоб при вирішенні цих завдань ураховувалася не тільки видова специфіка окремих фінансових посередників, а й їх родова єдність і функціональна взаємозалежність на грошовому ринку.

Фінансові посередники відіграють важливу роль у функціонуванні грошового ринку, а через нього – у розвитку ринкової економіки, їх економічне призначення полягає в забезпеченні базовим суб'єктам грошового ринку максимально сприятливих умов для їх успішного функціонування. Тобто функціонально фінансові посередники спрямовані не всередину фінансової сфери, не на самих себе, а зовні, на реальну економіку, на підвищення ефективності діяльності її суб'єктів.

Конкретні переваги фінансового посередництва виявляються у такому:

1. Можливості для кожного окремого кредитора оперативно розмістити вільні кошти в дохідні активи, а для позичальника – оперативно мобілізувати додаткові кошти, необхідні для вирішення виробничих чи споживчих завдань, і так само оперативно повернути їх на висхідні позиції;

2. Скороченні витрат базових суб'єктів грошового ринку на формування вільних коштів, розміщенні їх у дохідні активи та запозиченні додаткових коштів. Це зумовлюється такими чинниками: кредитору і позичальнику не потрібно багато часу та зусиль витрачати на пошуки один одного (на рекламу, створення інформаційних систем тощо);

3. Послабленні фінансових ризиків для базових суб'єктів грошового ринку, оскільки значна частина їх перекладається на посередників. Це стає можливим завдяки широкій диверсифікації посередницької діяльності, створенню спеціальних систем страхування та захисту від фінансових ризиків;

4. Збільшенні дохідності позичкових капіталів, особливо зосереджених у дрібних власників, завдяки зменшенню фінансових ризиків, скороченню витрат на здійснення фінансових операцій та відкриттю доступу до великого, високодохідного бізнесу;

5. Можливості урізноманітнити відносини між кредиторами і позичальниками наданням додаткових послуг, які беруть на себе посередники. Це, зокрема, страхування кредитора від різних ризиків, задоволення потреб у пенсійному забезпеченні, забезпеченні житлом, набутті права власності й управління певними об'єктами тощо.

У вітчизняній літературі найпоширенішим є поділ фінансових посередників на дві групи:

a банки;

a небанківські фінансово-кредитні установи, які інколи називають ще спеціалізованими фінансово-кредитними установами, чи парабанками.

На мал. 1 приведено класифікацію небанківських фінансових посередників.

Мал. 1. Класифікація небанківських фінансових посередників

Метою даної роботи є розгляд одного з вітчизняних небанківських фінансових посередників, який має назву «Відкрите акціонерне товариство «Закритий не диверсифікований корпоративний інвестиційний фонд «Синергія Бонд». У ході виконання роботи поставлено наступні завдання:

1. Ознайомитись з діяльністю інвестиційного фонду, показниками прибутковості, структурою фонду та принципами функціонування.

2. Провести технічний та фундаментальний аналіз активів фонду та зробити відповідні висновки.

3. Оцінити ризики фонду, що виникають при формуванні портфелю акцій.

4. Порівняти результати діяльності інвестиційного фонду із середньоринковими показниками.

1. Описання КІФ «Синергія Бонд» та його діяльності

Інвестиційний фонд «Синергія Бонд» створено 8 листопаду 2004 року, місце знаходження – м. Київ, вул. Лисенка/Ярославів Вал, 2/1. Фонд призначений для консервативних інвесторів, які надають перевагу мінімальним ринковим ризикам і заради цього згодні на відносно невеликий прибуток. Об’єктами інвестування Фонду є цінні папери з фіксованим доходом, а саме:

a державні облігації;

a муніципальні облігації;

a корпоративні облігації;

--> ЧИТАТЬ ПОЛНОСТЬЮ <--