Курсовая работа: Організація виробництва в дільниці виробничого цеху

Розрахунки кількості верстатів (розрахункової та прийнятої) по інших операціях виконуються аналогічно і зводяться в табл.2.

На підставі проведених розрахунків будується графік завантаження устаткування, на якому на осі абцис указується найменування і модель устаткування, а на осі ординат відкладається коефіцієнти завантаження устаткування з урахуваннями його довантаження супутньою продукцією (рис.1)

Ширина стовпчиків за відповідним масштабом повинна бути пропорціональна кількості верстатів даної моделі.

Середній коефіцієнт завантаження К_з всього верстатного парку на проектованій дільниці викреслюють горизонтальною лінією, яка проходить через увесь графік.

У зв’язку з тим, що всі операції не завантажені до 85% згідно з основною нормою часу ми довантажили їх аналогічними деталями.

6. Трудомісткість довантаження супутньою продукцією даного типу верстатів окремо на кожній недовантаженій операції розраховується за формулою:

Т_дов =Ф_е *К_в.н *С_пр *(К_з ^н - К_з ) н-год.

де С_пр – прийнята кількість верстатів даного типу до довантаження, шт;

К_з ^н = 085…0,95 – нормативний коефіцієнт завантаження обладнання даного типу;

К_з – коефіцієнт завантаження обладнання до довантаження супутньою продукцією.

Тоді, наприклад, для фрезерно-центровальної операції трудомісткість довантаження складе:

Т_дов = 3948*1,01*1*(0,9-0,13) = 3070,4

7. Розрахункова кількість верстатів даного типу з урахуванням довантаження визначається за виразом: С_р =Т '/(Ф_е *К_в.н ),

де Т ' – трудомісткість річної програми з урахуванням довантаження, н-год;

К_в.н – коефіцієнт виконання норми часу, К_в.н = 1,0…1,2;

Ф_е – ефективний річний фонд використаного часу обладнання, год.

Наприклад, для фрезерно-центровальної операції:

С_р = 3602,6/(3948*1,01) = 0,9

8. Середній коефіцієнт завантаження обладнання у відсотках при виготовлені заданих за проектом деталей розраховується за формулою:

К_з = ∑С_р *100/∑С_пр

де ∑С_р, ∑С_пр – відповідно розрахункова та прийнята кількість верстатів різних типів на всіх операціях для заданої деталі:

К_з = 8,93*100/10 = 89,3%.

9. Дані про кількість, модель, габарити, потужність електродвигуна, вартість (з урахуванням транспортування та монтажу) та ремонтну складність обладнання на дільниці заносять у зведену відомість обладнання (табл.3).

Таблиця 3

Кошторис витрат на основне технологічне обладнання ділянки

Найменування верстата	Модель верстата	К-ть верстатів, шт	Потужність, кВт		Площа, м2		Вартість за прейскурантом, тис.грн		Витрати на транспортування й монтаж, тис.грн (6-9% від гр.9)	Первинна вартість, тис. грн. (гр.9+гр.10)	Ремонтна складність
			одиниці	загальна	одиниці	загальна	одиниці	загальна			механічна		електрична
											одиниці	загальна	одиниці	загальна
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12	13	14	15
Токарно-гвинторізний	16К20	3	10	30	5,066	15,1988	40	120	8,4	128,4	6	18	9	27
Горизонтально-протяжний	7б56	1	20	20	6,42	6,42	20	20	1,4	21,4	12,5	12,5	13,0	13,0
Токарно-гвинторізний	16К20	1	10	10	5,066	5,066	40	40	2,8	42,8	6	6	9	9
Вертикально-свердлильний	2Н125	1	4,5	4,5	7,982	7,982	42	42	2,94	44,94	9	9	5,5	5,5
Зубофрезерний п/а	53А10	4	7	28	10,788	43,152	50	200	14	214	2	8	4	44
Верстак	-	2	-	-	1,5	3	2	4	0,14	4,14	-	-	-	-
Разом	-	12	-	92,5	-	81,178	-	426	29,82	455,82	-	-	-	-

1.2 Основна виробнича площа проектованої дільниці (цеху)

До складу виробничої площі включається площа, зайнята обладнанням, проходами, проїздами, конвеєрами, роль чатами, стендами, розмічальними плитами, робочими шафами для інструменту, робочими місцями для технічного контролю деталей тощо.

Металорізальні верстати дільниці або відділень механічного цеху можуть бути розташовані за ходом послідовного виконання технологічних операцій (предметна спеціалізація дільниці) або за подібними моделями (групами) верстатів (технологічна спеціалізація).

На практиці частіше зустрічається змішаний спосіб утворення дільниці.

На вибір варіантів розташування дільниці впливають умови роботи та технологічні особливості використовуваних верстатів.

Виходячи з цього, недоцільно розміщувати поруч дільниці та лінії виготовлення деталей високої і відносно малої точності форми та розташування поверхонь у зв’язку з неминучим впливом вібрації обладнання на точність виготовлення відповідних деталей.

Недопустиме змішане розміщення дільниці абразивної обробки і складання.

Виробничу площу дільниці (цеху) визначають за показником питомої площі, яка припадає на один верстат або одне робоче місце:

S_д = S_пит * С_пр м² ,

де S_пит. – питомий показник площі на один верстат; для малих верстатів вагою до 5 тис.кг S_пит =10…15 м² , для середніх верстатів вагою до 10 тис.кг S_пит =16….25 м² , для великих верстатів вагою до 25 тис.кг S_пит =26…45 м² , для особливо великих вагою до 120 тис.кг S_пит =50…150 м² на один верстат, для верстаків S_пит =10 м² .

З практичної точки зору на дільниці (в цеху) доцільно розміщувати обладнання різних габаритних розмірів, тому для оцінки потрібної площі зручніше користуватися питомими показниками для механічних дільниць (цехів). Показник питомої загальної площі враховує також допоміжну площу для збереження заготовок між операціями, магістральних проїздів тощо:

S_{пит.заг.} =1,3*S_пит.д

Питома площа одного дрібного верстата S_пит =15 м²

Виробнича площа дільниці S_{пит.вир.} =15*8=120 м²