Курсовая работа: Проблема перекладу в зарубіжній літературі

Будь гордый же и тайну сохрани,

Как плачет смех, как плач смеется!

«Русло» — конечно, не «джерело», не «родник». Как тяжела строчка: «Где их таят, кто духом горды» (випущено слово «те», кто духом горды»). А во 2-й строфе вместо «род­ные братья» или «братья-близнецы» у меня расплывчатое «сродни». Конец, кажется, приличный»

Авторський переклад не слід ототожнювати з авторизованим. Авторизація (від фр. autorisation — дозвіл) — схвалення автором тексту свого твору до друку.

Це може бути рукописний (машинописний) варіант, внесені автором уточнення та поправки до попереднього видання чи схва­лення нового або ж публікація твору в перекладі іншою мо­вою. Авторизований переклад передбачає, насамперед вільне володіння мовою перекладу, властиве авторові оригіналу, ґрунтовну його орієнтацію в іншомовній стихії — традиціях та звичаях того народу, мовою якого твір перекладається, і Свідченням авторизації є письмова згода митця, участь його в підготовці видання, скажімо, читання коректури тощо.

Авторизованою може бути також інсценізація твору — переробка епічного чи ліричного тексту, тобто спеціально не призначеного для сцени, за законами театрального мис­тецтва. Інсценізація твору виконується іншим митцем, але з дозволу і за погодженням із автором.

Пам'ятаймо, що, на відміну від першотвору, перекладне є самостійним художнім твором і його основна риса — це зв'я­зок із оригіналом. Саме тому, що переклад розглядається в зв'язку з оригіналом, нас так цікавить у цій галузі літерату­ри шлях між початковим пунктом і результатом творчого процесу. Під час вивчення курсу всесвітньої літератури учні, певна річ, весь час мають справу з перекладними текстами, Отож кілька порад - настанов для вчителя зарубіж­ної літератури, які мають допомогти йому зорієнтуватися у формах і методах роботи з перекладним текстом, урізнома­нітнити її.

1.Починати аналіз перекладу треба не з нього самого, а з усвідомлення першотвору в його зв'язках з життям тієї краї­ни і тієї епохи, які в ньому відображені. Треба також знати, яке місце посідає оригінал у творчості його автора і яку роль він відігріє у розвитку літератури. Знання всього цього ство­рить необхідне тло, на якому сприймається першотвір, а також необхідні передумови для подальшого об'єктивного судження про сам переклад.

2.Для того, щоб зробити правильний висновок про відповідність інтерпретації оригіналові, необхідно точно вста­новити, з якого саме тексту перекладав інтерпретатор.

3.При оцінці творчого внеску перекладача важливо зна­ти також його зв'язок із попередніми версіями перекладів даного твору, якою мірою інтерпретатор спирався на колишні переклади або які рішення запропонував сам.

4.Після того, як учень виявить джерела перекладу, він може приступити до головної мети свого дослідження: до аналізу основних принципів самого творчого процесу, тобто перекладацького методу та перекладацької концепції. Інакше кажучи, будь-який переклад складається з певної кількості, залежно від його точності, більшої чи меншої, — якісних відмінностей, яких надав текстові перекладач. Саме відмінності від оригіналу найкраще демонструють метод перекладача та його погляди на відтворення цього оригіналу рідною мовою. А тому аналіз переїзду треба починати із зіставлення його з першотвором і чи не статистичних підра­хунків виявлених відмінностей.

Проте одразу треба застерегти учнів від спокуси без­посереднього зіставлення слів, синтаксичних конструкцій чи асонансів оригіналу з відповідними еквівалентами тексту перекладу (чи навпаки). Запам'ятаймо, перекладаються не елементи тексту: в художньому перекладі відтворюється функція того чи іншого елемента в естетичній цільності оригіналу.

Типи перекладу.

Розрізняють три типи пере­кладу:

1.Внутрішньомовний переклад — тлумачення словес­них знаків за допомогою інших словесних знаків тієї ж мови (наприклад, переклад з давньогрецької на новогрець­ку або адаптація твору для дітей).

2.Міжмовний, або власне переклад — тлумачення сло­весних знаків іншої мови.

3.Міжсеміотичний переклад — тлумачення знаків однієї системи за допомогою знаків іншої системи (на­приклад, літератури — засобами музики, живопису, кіно, театру, хореографії).

Поняття переклад розглядається і в двох інших зна­ченнях:

1.Творчий процес (інколи передається синонімами пе­рекладання, трансляція), який передбачає перетворен­ня тексту оригіналу на текст друготвору.

2.Результат процесу, явище (синоніми друготвір, транслят).

Типи перекладу

внутрішньомовний міжмовний міжсеміотичний

переклад іншим переклад іншою переклад іншою

варіантом тієї самої мовою знаковою системою

мови

Опрацювання зразків міжсеміотичного перекладу сприяє формуванню уявлення учнів про перекладний ху­дожній твір, оскільки, як і міжмовний, цей тип перекладу пов'язаний з інтерпретаційною діяльністю.

2.2.Методика проведення перекладів на уроках зарубіжної

літератури.

У процесі викладання зарубіжної літератури слід враховувати те, що художній перекладний твір порівняно з оригіналом має яскраво вира­жені особливості. Його специфічні риси: вторинність, тобто залежність від об'єкта перекладу, своєрідність комунікативної моделі (автор — пе­рекладач — читач), багатоваріантність реалізацій (оригінал дає поштовх до численних перекладів). Аби не порушувати принципу науковості, у процесі викладання зарубіжної літератури потрібно формувати уявлення учнів про своєрідність, особливість взаємозв'язку оригінального та перекладного творів. Ефективним засобом розв'язання названої проблеми є залучення учнів до порівняння першоджерела й перекладу.

К-во Просмотров: 320
Бесплатно скачать Курсовая работа: Проблема перекладу в зарубіжній літературі